Покликання. Це, мабуть, єдиний найпереконливіший аргумент, яким пояснюється відданість благородній професії, котру обрали 133 жінки. Вони працюють у відкритому в 1994 році Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Рівне.
Кожна з них – це справжня криниця добра та позитиву. Незаперечним фактом є й те, що всім, без винятку, працівницям Терцентру притаманна велика любов, без якої людина не може допомагати іншим.
Та зараз мова не про них, а про 1729 жінок, які отримують у нашій установі соціальні послуги. Кожна, дозволю собі так сказати, з наших підопічних – це справді захоплююча книга життя. Ось розповіді про деяких із них.
Взяти, для прикладу, Світлану Василівну Вершиніну. Це жінка, котра власноруч створює неперевершені вироби ужиткового мистецтва. Зокрема, плете шкарпетки, серветки, килимки. Але справжнім витвором, на мій погляд, можна вважати плетені вироби для малечі, як-от цікаві іграшки, капелюшки та черевички. Пані Світлана багато років захоплюється вишивкою та плетінням. Розповідає, що спочатку це було хобі, яке поступово стало справою життя. Воно дарує їй не лише насолоду, а й заспокоює, дозволяє реалізувати себе. Та найбільшу втіху Світлана Василівна має від того, що може порадувати людей, даруючи свої вироби, що сповнені енергією любові та весняного тепла.
А от Марію Федорівну Боровець творчість супроводжувала все її трудове життя. Коли з’явилося більше вільного часу, вона повернулася до улюбленої справи гончарства. Глина, як твердить майстриня, одночасно простий і складний матеріал. У процесі роботи Марія Федорівна забуває про все. Приємно, дивитися на неї, спостерігати, як зі шматка глини народжується певний витвір. Подібні вироби відмінно підходять до будь-якого інтер’єру, а також як подарунок для рідних та близьких.
Не менш яскравою особистістю є Ганна Григорівна Янчук. Жінка народилася в селі Шубків Рівненського району. Вона є ветераном праці і дитиною війни. Свій професійний шлях Ганна Григорівна розпочинала на Рівненському льонокомбінаті. Згодом перейшла працювати майстром у Професійно-технічне училище №5. Зберігає гарні спогади про роботу з молодим поколінням.
Та найважливіше те, що Ганна Григорівна є людиною з великим серцем. З нею можна порадитись і обговорити будь-які теми. Вона завжди привітна і усміхнена, ніколи не нарікає на життя і негаразди, а натомість прикрашає його творчістю. Вишивка стала її життям. На полотнах розквітають фантастичні квіти і чарівні візерунки, сонце – радість життя і святкові весільні мотиви. Вироби майстрині прикрашають виставковий стенд творчості підопічних Територіального центру.
Звісно, це лише маленький екскурс у світ захоплень жінок, які у зрілому віці продовжують повноцінне життя, творять красу, надихають інших. А головне – роблять світ привітним і добрим.
Лариса СТЕПАНЮК, директор Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Рівне