У Рівному з’явився інвестор, який запропонував збудувати на території поблизу ПДМу багатоповерхівку на 400 квартир. При цьому забудовник готовий інвестувати в місто 10 мільйонів доларів, забезпечити роботою на час зведення житлового будинку 250 будівельників, благоустроїти навколишню територію. Проте ця, на перший погляд, вигідна для Рівного ідея викликала гарячі суперечки, до яких долучилася міська влада, забудовник, представники громадських організацій, мешканці сусідніх будинків, засоби масової інформації. А ще вихованці Палацу дітей і молоді, слово яких у цих дебатах стало вирішальним.
У цій історії вигадана лише ситуація, а все інше – дискусії, в яких кожен наводив свої незаперечні факти і затято відстоював власний погляд – було цілком реальним. Зрештою, так, як завжди відбувається в ході організованих Палацом дітей та молоді інтерактивно-ситуативних ігор «Моє місто». Це перша гра, і її ініціював Рівненський МЦЗ.
– Це один із заходів у рамках проекту «Трафік можливостей», де Рівненський міський центр зайнятості є основним партнером ПДМу,– розповідає заступник директора Рівненського міського центру зайнятості Світлана Ротар.– «Трафік можливостей» націлений на те, щоб показати підростаючому поколінню (школярам, студентам) те, що можна жити, працювати, розвиватися та досягати успіху і в місті Рівному. Якщо Служба зайнятості працює під гаслом «Живи і працюй в Україні!», то проведена в ПДМі інтерактивно-ситуативна гра є логічним продовженням активної роботи серед школярів. У рамках цього проекту ми організовували для дітей – учасників «Трафіку можливостей» – профорієнтаційні екскурсії на підприємства нашого міста. Рівненські старшокласники побували, наприклад, на фірмах «Т-Стиль» (швейне виробництво) і «Морквяна Мар’яна» (кондитерська справа). Діти були вражені тим, що побачили. Бо вважали, що, скажімо, мініпекарня чи кондитерський цех залишилися десь у минулому. Крім того, вони збагнули, що й у Рівному є потужні підприємства, які випускають сучасну продукцію, як-от «Т-Стиль». Школярі побачили передові технології у швейному виробництві, атрибутами яких стала чистота, світлі цехи, лазерні розкрійники тканин. Відтак, діти на прикладах успішних підприємців переконалися, що самодостатнім можна бути, не виїжджаючи за межі рідного міста.
Учасникам інтерактивно-ситуативної гри того дня запропонували дві легенди. Перша – відчуження території біля Палацу дітей та молоді, і друга – ситуація: що робити, коли в місті раптом не стане води? А школярі пропонували свої варіанти вирішення цих проблем.
– Яка мета інтерактивно-ситуативних ігор, які відбуваються в рамках проекту «Трафік можливостей»? – уточнює заступник начальника відділу активної підтримки безробітних Рівненського міського центру зайнятості Лариса Масталярчук.– Насамперед це розвиток навичок комунікації та набуття управлінського досвіду. Адже тут є діти, за якими (принаймні я на це сподіваюся) велике майбутнє. Вони активні, креативні, розумні. Залишилося набути лідерських якостей, аби вони були готовими очолити установи, організації, підприємства нашого міста. А оскільки все приходить з досвідом, ми й запропонували їм знайти вихід із двох цілком можливих ситуацій. У кожній з них, як-от будівництво багатоповерхівки, діти приміряють на себе ролі забудовника, представників влади, громадськості, мешканців довколишніх будинків, засобів масової інформації. Кожен намагатиметься лобіювати інтереси своєї «зацікавленої» сторони. Дуже тішить, що до «Трафіку можливостей» долучилось і міське управління освіти, яке заодно з міським центром зайнятості й ГО «Сприяння позашкільній освіті та соціальному захисту дітей і підлітків ПДМ» стало повноправним партнером цього проекту.
У грі «Моє місто», зі слів керівника спеціалізованого центру гуманітарної освіти ПДМу Руслани Шаркової, цього разу взяли участь чотири команди. На дві більше, ніж працювали у проекті «Трафік можливостей» торік. До «старожилів» – зведеної групи з вихованців Палацу дітей та молоді (вони навчаються в різних школах) та одинадцятикласників Гуманітарної гімназії долучилися дев’ятикласники 1-ї школи і десятикласники ЗОШ № 13. Загалом набралося понад сто учнів.
– Це та вікова категорія,– зауважує Руслана Арсентіївна,– яку ми взялися профорієнтувати: показувати можливості працевлаштування і добрих заробітків у Рівному. Ми знайомимо дітей зі стратегією розвитку міста до 2030 року, щоб вони знали, в якому місті їм жити.
То й не дивно, що інтерактивно-ситуативна гра не передбачає переможця. Адже, на переконання організаторів цього заходу, переможцем стане місто. Щоправда, років через сім-десять, коли діти завершать навчання і почнуть працювати у рідному місті.
Василь ГЕРУС