Гощанець Віктор Ленкевич служив у 3-му полку литовської гвардії під командуванням генерала Яна Конопки. Найцікавішою частиною його історії стало те, що він, ризикуючи життям, доставив звістку від герцога Бассано до самого Наполеона в Москві.
Про гощанця Віктора Ленкевича (1795-1817), що доводиться дядьком Октавії Валевській, шанувальники минулості нашого селища вперше прочитали 12 років тому. Але відомості історика Я. М. Гіжицького були коротенькими: перед 1812 р. навчався в Межиріцькому (тепер с. Великі Межирічі на Кореччині) колегіумі, вирізнявся поетичним талантом, друкувався, служив у війську та рано помер.
Мемуарист Є. А. Івановський додає:
зарекомендував себе циніком, складав безбожні вірші, був офіцером і помер через виснаження, що його відчув у пору кампанії 1812 р. Розповідь двох поляків несподівано подовжив гощанський історик В. Є. Скоцик, відшукавши навдивовижу цікаву, ба сенсаційну інформацію. Певніше, він переклав досі невідоме свідчення польського мемуариста Ш. Конопацького. Наводжу цей переклад.
«Бережу дорогий спогад. У 3 класі Межиріцької школи, котра тоді відповідала ступеню гімназії, я познайомився з Віктором Ленкевичем, і з того часу ми всім серцем прилинули один до одного. Він зокрема допоміг освоїти курс математики Евкліда, іспит з якого я не міг скласти, і ми разом перейшли в 4 клас.
Віктор належав до не надто ретельних учнів, однак пам’ять мав цупку, живу та без напруженої роботи легко навчався. Проте зацікавлення поезією, чим прославився пізніше, ще не виявляв. Сьогодні знають його оригінальну казку «А, В, С», котра була надрукована в «Наукових вправах», що їх видав у 1818 р. Кременецький ліцей.
Правда, Віктор там не навчався, оскільки в 1810 р. прямо з Межирічів вирушив із професором фізики, молодим тоді кліриком зібрання піарів, до Віленського університету. Але там його захопив вихор армії Наполеона, яка успішно наступала через Вільно на Москву.
Ось що пише про нього поважний Казимир Владислав Войцицький на 862-й сторінці 16-го тому Загальної енциклопедії видавництва С. Оргельбранда, що побачив світ у 1864 р.:
«Ленкевич Віктор, народився у волинському містечку Гощі. Початкові школи закінчив у Межирічі, вищу освіту здобув у Вільні. Навчання перервала кампанія 1812 р. Він уступив до армії і став під прапор наполеонівських військ генерала Яна Конопки, що командував 3-м полком литовської гвардії. Коли у Слонімі майже весь полк оточили росіяни, Віктор зумів утекти, дістався Вільна та повідомив про цю подію герцога Бассано.
Він же послав Віктора із цією звісткою до імператора Наполеона І, що перебував у Москві. Незважаючи на слабке здоров’я, юнак виконав цей наказ. А нового, з яким імператор послав його до Неаполя, не зміг виконати. У Варшаві, передавши довірені йому листи ксьондзові Прадту, п’ять місяців пролежав у тяжкій хворобі. Затим Віктора відвезли до Гощі, а після зустрічі відправили до Італії на лікування. М’який клімат дещо допоміг, однак дорогою додому він помер у Відні. Було Вікторові лише 22 роки.
Збірку віршів Ленкевича і його біографію видав Тимон Заборовський у «Наукових вправах» (1818 р., т. 2)».
Юрій КУЗЬМІН, (206 випуск «Краєзнавця» за 28 січня 2022 р.)
Читайте також: Двоє захисників з Рівненщини повертаються до дому на щиті