fbpx
Віддавали все, на що показували пальцем військові

Віддавали все, на що показували пальцем військові

Діліться інформацією з друзями:

Юрій ЧАБОРАЙ: «Польський прикордонник, який ставив мені печатку в паспорті, був дуже здивований: «Куди пан їде? На війну?!»

Мабуть, мало хто про це знає, але він був серед тих, хто з перших днів війни займався зведенням фортифікаційних споруд у Рівному та на півночі області, допомагав і безперервно продовжує підтримувати наших Захисників.

Робота в умовах війни

Мова йде про власника компанії «Іnter-Beton», депутата Рівненської міської ради Юрія Чаборая. Юрій Миколайович – топовий менеджер, успішно керує бізнесом 18 років. Про те, як все починалося, як відбувалася капіталізація фірми, як працюється в умовах війни – тема нашої розмови.

– Повномасштабне вторгнення країни-агресора повністю змінило наше життя. Як Ви діяли в екстремальних ситуаціях? 

– Дуже тяжким був для нас 2022 рік. Ми практично в перші місяці війни мало розуміли, що твориться. Тоді всі кошти перекинули на наш благодійний фонд – закупляли техніку, бронежилети, медикаменти тощо.

Віддавали все, на що показували пальцем військові - фото 1

24 лютого 2022 року  я перебував за кордоном – мав ділову зустріч. У той же день вирішив повертатися назад у Рівне. Польський прикордонник, який ставив мені печатку в паспорті, був дуже здивований, дивився на мене як на навіженого: «Куди пан їде? На війну?!». Кажу: «Додому, там у мене сім’я, рідня. Там маю жити!». Знову питає: «А що там пан робить?». Дізнавшись, що я будівельник, продовжив: «Та там війна, там найстрашніша армія у світі!». Підійшов до мене ближче і потис мою руку своїми двома руками. Ніби проводжав мене на війну і бачив востаннє.

Я у своєму житті не зустрічав стільки транспортних засобів, які виїжджали з України. З Польщі в Україну в той день я їхав тільки один. З кордону до міста Володимира пересувався на шляховику узбіччями, полями.

Військові виявилися толковими спеціалістами

Коли вже був у районі Клеваня, до мене зателефонував тодішній голова Рівненської ОДА Віталій Коваль. Обговорили питання оборонного характеру, про які я не можу публічно розповідати.

26 лютого відправив за кордон дружину та дітей, щоб розв’язати собі руки, бути спокійним за сім’ю. Цього ж дня в міській раді зустрівся з секретарем міської ради Віктором Шакирзяном, заступником міського голови Артемом Ганущаком і двома військовими інженерами – Олесем і Валєрою. Обговорили план дій, як організувати захист міста. Військові виявилися толковими спеціалістами. 

Віктор Шакирзян і я вибрали точки Рівного, де мали бути укріплення. І за тиждень-півтора «закрили» місто. 

Я на своїй «Тойоті Хайлюкс» протягом двох місяців разом із військовими об’їздив усю північну частину області, яка межує з білоруським кордоном, з метою підготовки інженерних споруд. Згодом у північні райони області почали доставляти паливо – своє й інших організацій.

Віддавали все, на що показували пальцем військові - фото 2

З перших днів війни активно підключилися до виконання завдань, пов’язаних з обороною міста і області, працівники нашої компанії. Працювали не тільки вдень, а й часом до пізньої ночі. Зокрема, розфасували в мішки 3000 тонн піску!

Протягом трьох місяців наша компанія доставила за призначенням 450 бетонних блоків, конструкції.

Паралельно я займався наповненням благодійного фонду «ДРУГ». Хвала і честь усім будівельникам Рівненщини, які долучилися до цієї справи. Практично не було тих, хто не відгукнувся. Тоді вдалося зібрати на військові потреби близько 20 млн грн.

Армії допомагали не тільки грошима, а й транспортними засобами

Наша компанія передала військовим 4 автобуси «Мерседес», ДАФ тягачі, КамАЗи, маніпулятори. Віддавали все, на що показували пальцем військові. 

Віддавали все, на що показували пальцем військові - фото 3

З літа 2022 року почали доставляти для них автомобілі з-за кордону.

– Ви особисто їздите в Європу купляти транспорт для наших захисників?

– Ми не зупинилися, наша активність у плані допомоги армії, як і раніше, є високою. Зараз ніхто транспорт за красиві очі не дає. Його купляємо за кошти власні й партнерів. Уже рік возимо пікапи – на них великий запит. Стараємося привозити дві машини в місяць. Ось, приміром, розвідникам  нещодавно передали повнопривідну «Шкоду», ще два пікапи стоять на ремонті й найближчим часом поїдуть виконувати свої бойові завдання. 

В пошуках себе

– Юрію Миколайовичу, у Вас за плечима – не одна вища освіта. Чи можна сказати, що знання, які отримали в престижних вишах, сприяли успішній кар’єрі в бізнесі?

– Першу освіту – економічну –  здобув у Міжнародній академії наук. Потім мене потягнуло піти по шляху батька  Миколи Григоровича. Він працював начальником міськвідділу міліції в місті  Кузнецовськ, мав звання полковник. Був майстром спорту з боксу. Користувався повагою у людей, боровся з бандитами – вони його боялися. 

Віддавали все, на що показували пальцем військові - фото 4

Отож я закінчив Національну академію внутрішніх справ за спеціальністю правознавство, отримав кваліфікацію юриста. Згодом вирішив продовжити навчання – вступив до Національної академії державного управління при Президентові України, де здобув кваліфікацію магістра за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування». Щоб бути в політиці чи біля неї. Мені важливо було фахово зрозуміти, як рухається механізм держави й взагалі, як будується вертикаль влади і яку користь вона може принести для людей. Як взагалі працюють депутати, чиновники, чому існує така проблема, як корупція тощо. Іншими словами, щоб зрозуміти, як неправильно, треба вивчити, як правильно!

– Гарно сказано!

– Бо якщо ти не розумієш, як треба вчиняти правильно, то не маєш права давати поради. Ти тоді користуєшся чужими думками, досвідом. Але не своїм. 

На голову «звалилася» світова криза

– Ви потім зробили різкий поворот у виробництво?

– Ні, так не можна сказати. Будівельний бізнес розпочав у 2006 році. Я викупив частину приміщень колишнього БМУ-3. У Рівному створив  будівельну компанію. Ми тоді отримали два гарні контракти – взяли субпідряд на Здолбунівському цементному заводі, потім – генпідряд з будівництва вугільної секції. У той час завод переходив на вугілля, вкладав  кошти в енергоефективні проєкти. Саме в цей період на голову «звалилася» світова криза. На щастя, вона нас не сильно похитнула. Ми викупили всі акції акціонерів, базу, де нині знаходимося. Це було правильне рішення.

Наша фірма будівельна. Але також торгували цементом, і зараз цим займаємося. Є одними з найстаріших дилерів компанії «Дікергофф» (ПАТ «Волинь-цемент»). Ми почали вести перемовини з компанією «Іnter-Beton» – у них на той час була кризова ситуація. Влітку 2009 року перекупили її майнові права. Почали розвивати бетонний бізнес.  

Я взагалі вважаю, якби тоді голова Національного банку України Михайло Стельмах і його куратор Петро Порошенко не давали вивозити гроші з України, то ми цю кризу пройшли б значно легше. А так тоді багато фінансових інституцій, банків, лізингових компаній вивели капітал за кордон. Дехто продавав свої основні засоби за півціни – ми перекупляли в них активи, зокрема бульдозери, екскаватори, трактори. Тоді придбали в однієї з компаній, яка закривалася, партію міксерів. Нова техніка, хоча вона була і китайська, за півціни дісталася.

Купляли основні засоби за власні кошти, без фінансових інституцій. Ми приїжджали й казали: нам це подобається, ми даємо вам стільки-то грошей. Таким чином формували капіталізацію нашої компанії.

Аналітик-оптиміст

– Щоб приймати правильні рішення в складних умовах, треба бути хорошим аналітиком?

– Не тільки аналітиком, а й оптимістом. Аналітик без оптимізму не може успішно розвиватися. 

Сьогодні  компанія «Інтер Бетон» має 8 бетонних заводів, які розташовані не тільки в нашій області, а й на Волині, Тернопільщині та Вінниччині. 

– Ці заводи будувалися за Вашої участі чи їх відкривали на базі старих? 

– Крім купівлі компанії «Інтер Бетон» ми не придбали жодних активів. Отож інші заводи будувала наша компанія.

Ми з першого дня прийняли рішення: не обманювати клієнта! Тобто головною аксіомою має бути якість і кількість! У нас таке обладнання, що люди не можуть змінити кількість бетону в певних одиницях. Якщо, приміром, клієнт замовляє куб, оператор таку кількість продукту і видає. Тобто ніхто немає права без дозволу директора змінити рецептуру.

У нас свого часу був прикол з компанією «Реноме». Вони спеціально зробили ємність об’ємом куб; ми привезли їм замовлений обсяг бетону і він по вінця вмістився в цю ємність.

Кадровий голод відчутний

– Чи виникають проблеми з перетином кордону? 

– У нас немає з цим проблем, тому що їдемо по цифрових кодах. Виїжджаємо з України з офіційно оформленими документами і так само без затримок повертаємося з-за кордону.

Протягом тижня-двох проводимо технічне обслуговування цих автомобілів на базі нашої компанії. Нам також дуже допомагає фірма «Володар Авто», яку очолює Володимир Піскун. Вона здійснює ремонт пікапів за символічні кошти.

– Як працюється в умовах війни?

– У період війни обсяги виробництва бетону суттєво впали. Так, у 2023 році обсяги продукції склали 65-70 відсотків від довоєнного рівня. Десь приблизно на такий рівень вийдемо і в цьому році. Причиною є зниження темпів промислового будівництва та зведення житла.

У нас сьогодні чимало техніки простоює через нестачу водіїв. Нині зі зброєю в руках захищають державу від ворога понад 60 працівників нашої компанії. Слава Богу, всі живі. 

Користуючись нагодою, запрошую водіїв на вакантні посади. Для них можемо організувати курси – це не проблема. Можемо навчити їздити на вантажівках і жінок. Вони, на моє переконання, гарні водії. Можливо, десь не так, як чоловік, реагують в екстремальних ситуаціях, але в цілому їздять за кермом акуратно. Для них більш притаманне відчуття безпеки.

Ми, перебуваючи в глибокому тилу, активно працюємо на Перемогу.

Василь ЗАКРЕВСЬКИЙ

Читайте також: Проходження ВЛК: який термін передбачений Законом про мобілізацію

  • Від вибуху гранати на Рівненщині загинув чоловік
    Про подію до поліції повідомила його донька, 27-річна жителька села Городок, вчора 22 липня близько 21:30. Слідчо-оперативна група ВП №1 (м. Рівне) Рівненського РУП на місці події встановила, що 60-річний мешканець Рівненського району покінчив з життям, підірвавши боєприпас.