Коровай – це не просто здоба, а давня українська традиція, яка продовжує розвиватися всюди, де живуть українські жінки. Історія Оксани Клюйко – неймовірна та мотивуюча. Майстриня пройшла власний непростий шлях – від початківця-кондитера до людини, яка нині пече найдорожчі короваї у світі.
Оксана Клюйко – експертка-кондитерка, членкиня Української кулінарної спілки, переможниця багатьох міжнародних конкурсів, відзначена численними нагородами. Нині проживає в Чикаго, де продовжує популяризувати унікальний коровай «Поліський», який підкорив півсвіту. У цьому місті вона відкрила власну пекарню, запустила дві лінії – з виробництва тортів і короваїв, проводить майстер-класи.
Нещодавно я мала змогу насолодитися цікавою розмовою з цією чудовою жінкою.
– Я працювала на митниці 20 років, – говорить пані Оксана. – Коли за станом здоров’я пішла на пенсію, переключилася на випічку. Це мене так закрутило!
Спочатку виготовляла торти. Короваї для мене були на той час недосяжними. Ніколи не думала, що буду коровайницею. Але до цього «підштовхнули» люди. Почали часто звертатися з проханнями: «Давайте, крім тортів, короваї!». І я почала замислюватися: а чому, власне, не спробувати?
– Ви пам’ятаєте свій перший коровай?
– Мені соромно назвати його короваєм. Це була просто «купка». Але все вийшло добре, його купила одна пара, яка моїм виробом залишилася дуже задоволена. Це було, мабуть, років 13-14 тому.
Зараз є багато майстер-класів, де можна навчитися кондитерській справі. Подивився в соціальних мережах, хто найчастіше «світиться», і знаєш, до кого можна піти на курси.
Коли я починала кондитерську справу, такого не було; мусила сама вчитися, а згодом навчати інших.
Я вже років 13 займаюся кондитеркою. Якби не було замовлень, то не мала б можливості розвиватися.
– Чому важливо не плутати торт з короваєм, у чому між ними різниця?
– Короваї з білим білковим кремом чи мастикою, які виготовляють у нас на Поліссі мало поширені в інших регіонах. Це частково роблять у Тернопільській, Хмельницькій, Львівський областях і наші сусіди волиняни.
Чому в нас власне покривають короваї як торти? Раніше в нас на глибокому Поліссі, зокрема Дубровиччині, весільні торти не були поширені. Бо це додаткові витрати. Але коровай – це наша глибока традиція, наш генетичний код, як і вишивка.
Звісно, молодята хочуть сучасності. Тому десь 20 років тому стали прикрашати короваї світлим, білим. Щоб не було видно запеченої скоринки. А потім з’явилася мода наносити на них мастику, щоб вони були схожі на торт. Виходила «обманка».
– З Вашої легкої руки по боках короваю з’явився розпис айсингу. Вас називають авторкою унікального короваю «Поліський», який користується дуже високим рейтингом. Чим таким він особливий?
– Я людина більш творча, ніж «пекуча», як каже моя сестра. Мушу щось постійно придумувати. Прагну розвивати дизайн виробів. Завжди ми маємо якийсь зразок, до якого прагнемо.
Якось побачила, що на здобі рівненського коровайного дому «Март» стоять розписи. І подумала: Боже мій, як мені такі зробити?! Але я вже мала добру руку на тортах. Тому техніки, якими користувалася на них, перенесла на короваї.
Я була зокрема на майстер-класах по айсингу, який потім внесла у коровай. Вперше нанесла малюнок на цю здобу задовго до того, як стала їздити на конкурси. Це була моя проба пера. Коли мені довелося везти коровай у Київ на міжнародний конкурс, не знала, яким мені його зробити. Але треба було представити щось вражаюче. За одну ніч спекла чотири хлібини різного розміру.
Багато декору теж не було. Фішка була в чому? Айсинг – це білок, збитий з цукровою пудрою. Апріорі збитий білок дає білий колір. Але якби я його зробила білий, усі зрозуміли б, що це таке. Тому його підмалювала в колір тіста, і це збивало всіх з пантелику. Навіть до цього часу є майстри, які цього не знають… Така «фішка» мого короваю “Поліський”, на який, до речі, маю патент.
Хто приходить до мене на майстер-клас, цікавиться, чим я малюю боки короваю.
– Мабуть, є певна рецептура, адже не тільки оздоблення має значення.
– Звісно. Коли в молоді роки була на весіллях, придивлялася до короваїв, які були з метеликами, «повітряні». Завжди хотіла їх спробувати. Але вони були не смачні. Для мене головне, щоб виріб був солодкий і пахнув справжнім маслом, а не розчинявся спеціями. Щоб містив у собі вибух смаків.
– З приємністю дізналася, що Ви берете участь і в благодійних аукціонах. Цікавий факт, який мене дуже вразив. На одному із них Ваш коровай купили за півтори тисячі доларів! Ці кошти були спрямовані на допомогу дітям. Це історія реальна?
– Так, реальна. Це було тоді, коли до нас у Чикаго приїжджав відомий український дизайнер Андре Тан. Я тоді була в якості партнера цього вечора. З собою взяла коровай. Але як його розділити на кілька сотень гостей? Тому вирішили провести аукціон. Усі гроші передали у фонд «Країна добра», який знаходиться в місті Чернівці.
Через декілька місяців на концерті, який організували українські артисти до Дня Незалежності, мій коровай купили за 2000 доларів! Організатори цього заходу з’ясували, що цей хліб був найдорожчим у світі!
– Ви донатите також на Збройні сили України. Постійно душею залишаєтесь з Україною. Скажіть, чи цікавиться, підтримує діаспора українські традиції. Як реагують на нашу культуру в Америці?
– Якби не було діаспори, мені не було б тут кому робити короваї. Пік їх виготовлення припадає на кінець серпня і вересень, коли молоді пари одружуються. Самим американцям не зовсім зрозуміло: якщо є хліб, то навіщо його прикрашати. Але багато короваїв замовляють на американсько-українські весілля. І тоді корінні жителі з цікавості часто кажуть: «Треба його попробувати!». Таким чином ми розкриваємо їм наші традиції.
Наталя ДЕМЕДЮК
Читайте також: Народна майстриня з Маріуполя презентує витинанки у Рівному
Журналіст із багаторічним досвідом, працює з меморіальними матеріалами про Захисників України, локальними історіями та суспільними темами. У своїх текстах поєднує документальність і уважну роботу з особистими історіями та біографіями.
Працював відповідальним секретарем журналу «Київська старовина» та головним редактором газет «Ірпінський вісник» і «Ірпінь єдиний». Автор кількох книжкових видань. Має досвід соціологічної роботи в КМІС та участі в реалізації медійних проєктів.