Про поетичну яму у вигляді серця розповіла рівнянка Людмила Марчук. Це у нас. У Рівному. Вдень у цьому серці небо відображається, вночі – зорі. Зорі в калюжах.
Провулок з вул. Чорновола до вулиці імені мого сина Богдана Гордійчука (частина Котляревського).
Пригадуєте Довженка? Та це я пригадую і зорі, і Довженка. А водії на ті зорі в цій незручній і підступній калюжі нецензурно лаються. Особливо ті, котрі потрапляють у те серце з розгону зненацька, не знаючи добре особливостей цієї дороги.
Дороги до війни
Мій син теж ярів з цієї дороги. Бо ж їздив нею щодня. Це було до війни. А тепер… Їздять інші. А дорога все така ж. Ясно, що війна. І не до всіх дір на дорозі руки доходять. А нерідко й ми нарікаємо на тих, що дороги під час війни мостять… Одні кажуть: «Які дороги? Війна!» Другі в тему: «Таж відмивають кошти…» А треті кричать про ями! Бо коли це на твоїй дорозі і ти щодня навколо тієї ями крутишся, догорає всяке терпіння!
Днями була у Володимирці, бачила Вараш, РАЕС і навіть на Білому озері в один недільний день за все літо побувала. Так от дороги. Здивували! Дуже. Місцеві розповіли, що саме ту дорогу, якою до РАЕС Президент приїздив, вимостили, а ту, якою багато людей їздить щодня – залишили. Хоч яма на ямі. Потік машин нескінченний і водії просто-таки «вишивають», їдуть зигзагами, віртуозно оминаючи ті ями.
Було б у цій подорожі з численними блокпостами й перевіркою документів весело, якби не було так сумно.
До Володимирця мене покликала давня студентська подруга. Зустрівшись за сорок з гаком літ, побачивши, як ми змінились, нам би насміятися досхочу з нас і наших давніх студентських «приколів». А нам було більше сумно, як весело. Сумно до трагізму. Я втратила сина на війні, а моя подруга втратила двох (що означає – усіх) своїх дорослих дітей в автомобільній аварії. На подібній дорозі – сина і дочку, а з нею і зятя. Молодих, розумних, успішних, з високими освітами. Красивих і перспективних молодих людей.
«Якби у нас були нормальні дороги, а не отакі, мої діти були б живі…» – мовила вона в ту мить, коли наш віртуоз-водій крутив кермо то вправо, то вліво…
От тобі й серце…
Людмила МАРЧУК
Читайте також: Кулінарна магія у Рівному допомагає захисникам України
- Військові отримали FPV-дрон, виготовлений за кошти від пластикових кришечок зібраних на Рівненщині
«Пташка» від переробки пластикових кришечок зібраних у Костопільській громаді на Рівненщині, поїхала на Запоріжжя Кришечки від пластикових пляшок, які гуртом назбирали мешканці Костополя, трансформувалися в FPV-дрон українського виробництва, який уже поїхав на фронт, де служать воїни з Костопільщини.