Нацгвардієць рівненського підрозділу Гаврило про військову техніку і роботу водіїв на Покровському напрямку.
Про те, що важливо для водіїв розповідає Національна гвардія України.
В останню неділю жовтня в Україні відзначають День автомобіліста
Нині важко уявити військо без якісної логістики. Водії Національної гвардії України виконують надважливі завдання доставляючи боєприпаси, особовий склад, продукти і воду на позиції. Окрема важлива місія гвардійського водія — евакуація поранених і загиблих побратимів з поля бою.
Старший сержант Віталій Гаврилюк на псевдо Гаврило – водій рівненського підрозділу Національної гвардії. За кермом чоловік 25 років. Понад 2 років чоловік служить у рівненському підрозділі НГУ.
Шлях у війську Гаврило розпочав з проходження строкової служби ще в 1997 році. Тоді військовослужбовець був на посаді заступника командира взводу. Службу в рівненському підрозділі Нацгвардії розпочав у серпні 2022 року.
«Початок повномасштабного вторгнення я зустрів на своєму маршруті в Рівному, працював водієм. Пасажири активно обговорювали, що буде далі. Я не став вагатися, набрав свого попереднього командира роти і вирішив йти на службу в Нацгвардію. Як тільки з’явилася вакансія водія, одразу ж розпочав службу в Рівному», – розповідає військовослужбовець.
У підрозділі нацгвардієць Гаврило не тільки перевозить військовослужбовців і необхідні вантажі, а й ремонтує різноманітну техніку. «Я маю всі категорії водійських прав, а ще, під час служби, пройшов навчання за напрямом.
Позаштатний начальник автомайстерні
«Водій-механік МТ-ЛБ». Тому я не лише кермую різною військовою технікою, а й добре ремонтую автомобілі. У підрозділі мене жартома називають «позаштатним начальником автомайстерні», – ділиться Віталій.
Нещодавно військовослужбовець повернувся з Донеччини, де на Покровському напрямку разом зі своїм підрозділом виконував бойові завдання. На фронті гвардієць Гаврило перевозив майно, особовий склад, ремонтував автомобілі й евакуював поранених побратимів.
«На Донеччині доводилося по-різному. Найтяжче для мене відвозити хлопців на виконання завдань, адже ти хвилюєшся, щоб всі повернулися живими і здоровими. Дуже важко, коли хтось з твоїх хлопців не повертається чи отримує поранення. Водіям на фронті важливо добре знати свою техніку, гарно орієнтуватися на місцевості в зоні відповідальності, бути готовим до різкої зміни оперативної обстановки, нерідко доводиться їздити вночі під обстрілами, без будь-якого освітлення. Тоді ти, як досвідчений водій, робиш це інтуїтивно, а за кілька таких поїздок повністю вивчаєш маршрут. На Донеччині доводилося постійно ремонтувати різноманітну техніку, хоч механізми цивільних і військових автомобілів схожі, проте є й відмінності. Під час ремонту броньованої техніки доводилося паралельно вивчати щось нове, переглядати відео. Та вникаєш швидко, адже розумієш, що від твоєї злагодженої роботи залежить життя побратимів», – додає військовий водій.
Як розповів нацгвардієць рівненського підрозділу Гаврило, розрадою на фронті стають розмови з побратимами і пухнасті чотирилапі сусіди. «Під час виїздів чи ремонту техніки ми говоримо про все і багато жартуємо – це допомагає проживати стресові ситуації. Також стає в нагоді турбота про фронтових тварин. З нами жила собака Гільза, яка народила нам цуциків. Їх доглядали і годували всі побратими», – підсумовує військовослужбовець.
Читайте також: Солдатом я буду непоганим – казав Герой з Рівного Назар Небожинський
- Коли болить голова – не до жартів
Головний біль – це дуже поширений стан. Більшість людей стикаються багато разів протягом життя. А тим, хто з нею постійно живе, анекдоти про хвору голову зовсім не смішні.