Його звати Сергій Руссул. Родом він із міста Мирноград Донецької області. Йому 34 роки. Одружений. За освітою гірничий інженер. Все своє життя працював у шахті (14 років підземного стажу). Раніше проходив військову службу в Маріуполі. Згадує, як керував субмариною.
Записки бійця ЗСУ
У вересні 2021 року викликали на збори до навчального Центру військово-морських сил у місті Миколаєві. Ще тоді їм повідомили, що буде велика війна з росією. Воювати пішов в перші дні повномасштабного вторгнення. Потрапив до 109-тої окремої бригади територіальної оборони у Донецькій області.
⁕⁕⁕
Поранення отримав поблизу селища Піски (населений пункт Водяне) 24 січня 2023 року. 36 бригада морської піхоти втратила свої позиції, отримали наказ повернути територію. Перший контакт почався з того, що по них вдарили з РПГ (ручний протитанковий гранатомет). Накрило майже відразу. Спершу це був ближній бій зі стрілецької зброї. Згадує, як один з товаришів відразу помер на місці, другому відірвало ногу та руку, третього він більше не бачив. Сергія зачепило осколками, граната розірвалася на відстані 2-ох метрів. Від смерті врятував бронежилет. Спогади надто травматичні для нього, тому обходимось без подробиць…
⁕⁕⁕
Говорить, що не стріляли по них лише з авіації. Будучи пораненим Сергій продовжував «витягувати» побратимів до тих пір, доки не втратив ногу. Прилетіла зграя ворожих дронів, наче осиний рій, і гранати посипалися просто на голову. Так Сергій залишився без ноги. Наприкінці битви з’явився танк – добити тих, кого ще не добили. Евакуювати поранених було ніяк, тому вибирався з того пекла повзучи. Аби не стекти кров’ю, наклав три турнікети. І отак, повзком, з усіма пораненнями та відірваною ногою, Сергій подолав близько одного кілометра. Добрався до наших позицій, почекав ще пів години, тоді його забрали до лікарні.
⁕⁕⁕
Зробили операцію… і почалося найгірше. Боліло те, чого нема. Страшні фантомні болі у втраченій нозі. Говорить, що описати таке важко, діапазон відчуття болю був дуже різний. Спершу це нагадувало простріли дуже гострої болі в кінцівки, «стріляло» і в праву, і в ліву ногу. Щось подібне до болю відкритого зубного нерва, наче електричний струм гуляє по тілу. Складалося враження, що підсвідомість таким чином намагається відшукати втрачену частину тіла. Знеболювали кожні 2 год, потім кожні 4 год. Перші 4 тижні майже не спав. Пройшов реабілітацію, отримав протез, вже пробував ходити без милиць.
⁕⁕⁕
Захоплюється музикою. Грає на гітарі, співає під настрій. Колись мріяв навчитись грі на фортепіано. В дитинстві займався боксом. Любить швидкість. Вдома на нього чекає його Honda спортбайк. За час війни його найбільше вразило, те, як об’єднався наш народ. Захоплюється роботою волонтерів, безмежно їм вдячний. Все своє життя розмовляв російською мовою. Сьогодні вільно володіє українською. Говорить, що насправді державну знають всі, бо вона з нами від самого народження. Як переможемо, мріє відкрити власну справу і купити будинок біля річки десь у Київській чи Вінницькій області.
КЗ “Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни” РОР
Читайте також: Нове реабілітаційне відділення відкрилось у лікарні Рівного