Щасливу долю кували у Дніпрі.

Дзвінкий відкритий майстер-клас за професією «Коваль ручного кування» днями на масштабному ковальському фестивалі «КOVAL fest» у Дніпрі давали представники Рівненщини – майстер виробничого навчання Сергій Торуля та слухачі Рівненського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості. Вдруге поспіль дніпряни мали унікальну можливість спостерігати за роботою талановитих майстрів, а ковалі з усієї України – демонструвати професійне вміння та презентувати дивовижні домашні заготовки.

На запрошення організаторів фестивалю до Дніпра вирушили і представники РЦПТО. Гощанське навчальне відділення РЦПТО ДСЗ, знане як кузня професійних ковалів, делегувало разом із майстром найактивніших майбутніх ковалів – рівнян Оксану Мазурець і Андрія Кормича. Професійне навчання у одному з найпотужніших навчальних закладів служби зайнятості має привабливу перевагу: слухачі впродовж навчання мають нагоду брати участь у професійних конкурсах та фестивалях. Так вони здобувають новий досвід, нові комунікації та наочно переконуються у перспективах і затребуваності обраної професії.

Ковалі гідно представили свій навчальний заклад, взяли активну участь у виготовленні символічної кованої «Абетки Дніпра», викувавши літеру «Н» у назві міста, а також продемонстрували готові вироби.

Рівненські ковалі майстерно виготовляли сувеніри «на щастя» та залучали до роботи усіх охочих. Фестиваль об’єднав тисячі поціновувачів стародавньої професії і авторських ковальських виробів. Важливо, що організатори фестивалю подбали про робочі місця ковалів – наковальню, горно, метал…Приєднався до рівненської команди і колишній слухач, випускник РЦПТО, а нині професійний коваль Олексій Касьян. Разом робота просувалася жвавіше та веселіше. Коване «ДНІПРО» назавжди прикрасить чудову металеву скульптуру міста! «Із собою ми привезли цікавий виріб – дерево Райська яблунька проросла через мобільний пристрій. Ковалям задали тему «Подих часу». Ця робота передає плинність часу та силу природи», – поділився Сергій Торуля.

Загалом, на фестивалі кували близько 50-ти майстрів. Серед представлених робіт – металевий годинник, «обличчя життя», райська яблуня, комахи, тварини та інша унікальна символіка.

Цікаво! Корисно! Пізнавально! Видовищно!.. Це лише декілька емоційних вигуків, що ми почули від слухачів – майбутніх ковалів. Перші дипломи учасників – перші кроки у професійній діяльності.

Оксана Мазурець:

Ця поїздка надзвичайно корисна для професійного і особистісного розвитку. Теорія, яку ми вивчаємо, звичайно потрібна, але побачити рівень, якого можна досягти, – це неймовірно! В одному мистецтві ковалі використовують різні прийоми. Вперше із майстер-класами я була в смт Гоща на «Красносільських вітряках», але в Дніпрі – це особливий масштаб! Місія таких фестивалів – «йти до людей і показувати нелегку справу ковалів, яку мало хто знає… Це залишається у ковалевому серці назавжди. Побувала і на видовищному «Металевому серці» у Рівному. Хочу якнайбільше побачити! Заглиблююсь і бачу ширші і цікавіші перспективи. Відчуваєш середовище, де створюють круті речі.

Ковалі – це художники, які перед роботою створюють образи на папері. І лише згодом переносять їх у метал…. Слухачка розповіла, що професію обрала самостійно, адже ніхто в родині цим не займається. Оксана завжди звертала увагу на ковані вироби і мріяла сама створювати щось подібне. 2 роки тому викувала підставки для мисок своїй собаці. Гарна фізична форма жінки – результат активної життєвої позиції:  метала кулю у школі, згодом займалася підводною стрільбою. «Аби гарпун зарядити, – потрібна чимала підготовка і зусилля.». Майбутня кваліфікована майстриня-коваль переконана, що насамперед необхідно здобути ім’я, попрацювати біля досвідченого коваля, перейняти досвід, і лише тоді здобувати прихильників, замовників і клієнтів.

Андрій Кормич:

Все відбулося чудово! Чітка організація, комфортні умови. Три дні фестивалю пролетіли, як одна година! Побачив багато відомих ковалів, спостерігав за роботою лиття з бронзи! Всі працюють оперативно, злагоджено. «Абетку» викували справжньою командою. Для мене, як для учня, побачити поєднання металу зі склом – це неймовірно! Потенціал величезний! І такі заходи потрібні. Як на мене, найважче для коваля – працювати одинаком. Необхідно спілкування, команда, середовище однодумців. Слухачам, що не поїхали, обов’язково раджу побувати на таких фестивалях. І ділитися. Ковалі різні – і це заряджає. Хочу попрацювати біля досвідченого коваля. Ідей багато. Майстер – це чудова школа. Але у кожного своя мрія…

Як прокоментував Сергій Торуля, побувати на ковальських фестивалях у Франції, Чехії, Литві,   Івано-Франківську, Рівному, Дніпрі – це велика честь і велика відповідальність. Для слухачів РЦПТО відкривається унікальний, таємничий, безмежний світ фантазії і мистецтва. Навчаються усі – і майстри, і учні. І кожна кузня – це непередбачуваний танок вогню і металу, у якому обов’язково народжується щастя. Хто-хто, а ковалі точно вміють його кувати!

Діна МАЗУРКЕВИЧ

Діліться корисною інформацією з друзями: