Якби я була художницею і якби мені довелося малювати портрет казкової феї чи кого іншого з езотеричних доброзичливців, я б малювала його з Тетяни ГОРБУКОВОЇ з її теплим, уважним поглядом і срібним німбом волосся над чолом.
Лише з огляду на те, що професія у неї така – вона працює реальною чарівницею та феєю в Рівненському міському Палаці дітей та молоді. І справді має справу з тонкими душевними енергіями, з креативними сутностями, покликаннями, з натхненням, із субстанціями вічними – з усіма елементами й категоріями, що стосуються Божого Дару.
Фея-керівник
Вона – художній керівник «Народного художнього колективу» літературного об’єднання «Поетарх». Рівняни, жителі приміських сіл, юні та дорослі, відчувши у собі поклик до слова, звертаються до літературного об’єднання, де їх зустрічає Тетяна Горбукова, готова допомогти відчути силу своїх здібностей, навчити премудростей красного письменства, умінням великої праці інтелектуального самовдосконалення і саморозвитку. Вона – відома письменниця з творчим доробком, який заслужив визнання багатьох шанувальників в Україні.
– «Поетарх» минулого року відсвяткував 40-річний ювілей, отож розкажіть, будь ласка, пані Тетяно, спершу про своїх колишніх і теперішніх вихованців.
– «Поетарху» справді вже 40 років. Якби поетархівці зібралися разом одночасно, у Рівному не знайшлося б приміщення, щоб всіх розмістити. Багато з них вибрали літературний напрям професійної діяльності й продовжують свій творчий шлях у літературно-поетичних колективах, до прикладу: Наталія Яковлєва, випускниця «Поетарху», керує літературним колективом «Стожари» у місті Нетішин, а вихованка Юлія Костюкевич створила літературно-розвивальну студію «ЛітЕра» в ПДМі, залучивши талановитих дітей з особливими потребами.
12 членів Національної спілки письменників України
Наші колишні вихованці навчаються на літературно-філологічних факультетах вишів, працюють редакторами часописів, журналістами телевізійних програм. За ці роки ми виплекали 12 членів Національної спілки письменників України! Юні автори друкуються у міських, обласних, всеукраїнських і міжнародних виданнях, підготували 68 власних книг, тисячі публікацій збірок поезій вихованців у альманахах та фахових журналах Рівненщини, України.
Багато молодих авторів видають свої твори за кошти грантів. Тільки за останніх п’ять років вийшло з друку 22 книги вихованців літературного об’єднання «Поетарх», 127 творів було надруковано в літературних альманахах: «Проріст» (м. Рівне), «Молоді літератори Рівненщини» (м. Рівне), «Крила» (м. Острог), «Літературні зустрічі над Стублою» (м. Пересопниця); антології «Рівне літературне» (м. Рівне); літературно-художньому журналі «Дніпро» (м. Київ); літературно-мистецькому журналі «Курінь» (м. Тернопіль); віснику «На Чернечій горі» (м. Київ); на аудіо-диску «Ми – це крок у завтрашній день» (м. Рівне); у збірках «Майдан. Війна» (м. Рівне) та «Революція Гідності. Війна» (м. Рівне). Поетархівці виборюють призові місця на міських, обласних, Всеукраїнських, Міжнародних літературних конкурсах і фестивалях.
– Знаю, що до вас приходить багато різних людей – юного і, трапляється, вже дорослого віку. Який «внутрішній» детектор допомагає вам налагодити довірливе спілкування з дітьми, дорослими людьми, котрі зазвичай бувають вразливими до думки інших?
– Секретів ніяких немає. Є щоденна ненастанна праця з моїми вихованцями. Я їх люблю. Я не вчу їх. Ми спілкуємося. Я вдячна Богу, що першою слухаю їх прекрасні та несподівані твори. Маємо знаменитих, відомих, успішних. А найголовніше, що вони зростають справжніми людьми та істинними поціновувачами Слова на все життя! Ви тільки вслухайтеся в ці рядки поетархівця Анатолія Ющука (12 років):
Я –людина! Я – людина!
Більшого мені не треба.
Я є Всесвіту дитина
У обіймах неба.
Все моє доросле життя – мій «Поетарх»
– Про які віхи, важливі моменти своєї творчої біографії розповідаєте вихованцям, щоб власним прикладом додавати їм упевненості, наполегливості, цілеспрямованості у їхньому творчому становленні?
– Я – звичайний рядовий її величності Поезії, справжньої Поезії, яка є музикою правди. Я народилася у сім’ї, залюбленій в мистецтво. Ми випускали свою домашню газету. Якби не війна і сімейні турботи про нас, чотирьох дітей, тато Іван Григорович Майоров став би знаменитим поетом. Поетом є мій брат В’ячеслав Майоров. З дитинства мені відкрилося Слово. І досі з цим живу. Все моє доросле життя – мій «Поетарх»! Я просто працюю, наполегливо та сумлінно.
– Для людини, котра тратить щодня багато душевної енергії, важливо вміти та мати можливість її поповнювати. Як відпочиваєте, які маєте хобі, чим надихаєтеся для роботи, для творчості?
– Читаю книги, малюю. Пишу.
Комусь – дарована самотність,
Комусь – сім’я і милі діти,
Та Слово – як та кістка в горлі –
Все буде Жити…
– На завершення маємо традиційне запитання: якими клопотами й справами живете зараз ви, «Поетарх»? Які мрії та наміри кличуть у майбутнє?
– Відповім словами поезії поетархівки Оксани Оніщук.
Хто знає, що буде, і як нам іще поведеться,
А я кожен вечір до Бога й до Музи молюсь,
Щоб долю прожити з таким же запаленням серця
Та ще й передати цю дивну хворобу комусь.
Слова учениці Оксани гідні самовідданої праці наставниці. Ми віримо у творчий та організаційний ентузіазм Тетяни Горбукової в креативну, натхненну рідним словом енергію «Поетарху», адже звикли, що в цьому літературному осередку проводиться багато цікавих заходів, робиться багато корисних справ. Тож, бажаємо усьому колективу Палацу дітей та молоді, літературному об’єднанню веселих зимових свят, душевного спілкування, нових творів здійснення всіх мрій та задумів!
Інтерв’ю вела Неоніла ДИБ’ЯК
Наша довідка
Тетяна Горбукова – відмінник освіти України, заслужений працівник культури. Нагороджена Почесним знаком «Софія Русова», іншими поважними відзнаками. Тривалий час виконує обов’язки регіонального редактора Міжнародного літературного журналу «Ренесанс». Вона – членкиня Рівненської регіональної організації НСПУ, авторка книжок, великої низки публікацій у літературно-мистецьких часописах, альманахах, колективних збірниках. Поезія Тетяни Горбукової душевна, почуттєва, цікава образами, у ній майстерно і гармонійно поєднані ідейно-смислова та художньо-виражальна складові.
Читайте також: Майстриня з Донеччини виготовляє в Рівному іграшки Перемоги
- Віддавали все, на що показували пальцем військові
Юрій ЧАБОРАЙ: «Польський прикордонник, який ставив мені печатку в паспорті, був дуже здивований: «Куди пан їде? На війну?!»
