Чемпіонат світу з футболу 2006 року в Берліні – то була унікальна подія, очевидцем якої мені судилося бути.
Увесь Чемпіонат я провела біла фан-зони знатних Бранденбурзьких воріт. Відчула ту атмосферу божевільних фанатів з усього світу, що з’їхалися тоді до столиці, той драйв, шалені емоції. Як чудово було опинитися в епіцентрі подій, зустріти багато українців. А коли наші програли іспанцям 4 – 0 …ото було. А як виграли у Швейцарії пенальті 4-0?! в чвертьфіналі! Вболівальники пам’ятають. Тоді Україна увійшла в чвертьфінал і програла по суті Чемпіону – Італії.
Я зустрічала Українську збірну з футболу у м. Подсдам, поїхала далеко за межі свого міста, з так-сяк німецькою, але ж я мала там бути, а як інакше!
Все пам’ятаю, як зараз!
Українська збірна на чолі з строгим тренером Блохіним. Їх так гарно урочисто вітали, але він був невдоволений (весь час бурчав,що хлопці з дороги і треба відпочить) а тут так довго балакають.
Пам’ятаю там зустріла журналістів газети “1+1”, зокрема Наталію Фібріг. Футболістам забороняли спілкуватися з журналістами. Але деякі виходили. Так цікаво було мене питали німецькі журналісти: “Що він сказазав,?”, – і я перекладала їм пряму мову футболістів. Бо вони не розуміли української.
Були перемоги і поразки, але бути учасником тих подій було цікаво і чудово, навіть не фанату, а простій людині.
Після того як українці перемагали – берлінські вулиці швидко заполоняли автівки з українськими прапорами і символікою, сигналили,скандували- Україна!
Я тоді дивувалася – Де скільки українців у Берліні?
А поки коронавірус зупинив футбол і Чемпіонат Європи з футболу- запрошую поринути у світ спогадів. Раптом і Ви там були!
Постійно бути в курсі новин вам допоможе telegram-канал газети «7 днів»