Який повчальний висновок треба зробити з пандемії коронавірусу?
Кажуть, у житті нічого не буває випадкового. Отож, навіть всякі біди і випробування даються людині з певним задумом. Як твердять мудреці, для того, щоб направити її на шлях істинний. Який урок можна взяти з того, що людство пережило за останні декілька місяців? З цим запитанням редакція «7 днів» звернулася до рівненського мислителя, відомого майстра східних бойових мистецтв Віктора Сидоровича.
– Урок? Коронавірус розставив усе на свої місця, – каже Віктор Іванович. – Він розділив людей на тих, хто мислить, і тих, хто не мислить. На тих, то здатний критично думати, і на тих, хто до цього не здатний. Усе це з біблійної тематики: відокремлення зерна під полови. Як кажуть, час розкидати каміння, час його збирати. Зараз настав час збирати каміння. Людина, що не підвладна страхові, розумна, вміє аналізувати, бачити далі, ніж інші, спокійна живе і нормально сприймає все, що нині відбувається у світі. Ті, хто, як собака Павлова, просто керується інстинктом страху, посіли свою нішу.
Якщо у пошукову систему Google ввести слово «COVID», але окремо – «COV» та «ID», і запросити переклад з англійської, то отримаємо «ідентифікатор». Ідентифікатор чого? «Соv» у перекладі з англійської – корова. Тобто, стадна тварина. Отож і відбувається ідентифікація: хто належить до стада, а хто ні. Це нормальне явище, яке є програмою системою, а не чиїмось замислом чи творінням. Адже наш світ є програмною системою, і те, що зараз відбувається, – це свого роду ідентифікатор на розумність.
Тому не треба лякатися. Розумна людина зробить з цього певні висновки.
Якщо людину висмикнули з суєти життя і помістили на два місяці, умовно, під домашній арешт, то не треба нічого боятися, а використовувати цей період з користю для себе. Тобто, у людини з’являється більше вільного часу, немає потреби поринати з головою у вирішення рутинних побутових проблем, натомість розширюються можливості зайнятися собою. І найважливіше, що зараз необхідно для людини, – це навчитися мислити. Думати, аналізувати, порівнювати. Тоді карантин обернеться користю. За два місяці можна прийняти багато важливих для себе рішень.
Відтак, я не розглядаю сьогоднішню ситуацію, як якусь небезпечну чи страшну. Хоча згідно з біблійним проектом, йдеться про Апокаліпсис Івана Богослова, те, що нині відбувається, є свого роду пришестям вершника на білому коні. Вершник на білому коні – це мор, світова виразка. За ним має бути вершник на червоному коні. Отож, якщо хтось думає, що все вже скінчилося, то помиляється. Це ще не кінець. Усе матиме продовження, але не у вигляді вірусу, а в іншій формі. Хто не розуміє, про що я кажу, нехай прочитає Апокаліпсис Івана Богослова. Де розповідається про чотирьох вершників Апокаліпсису. Адже не дарма на обкладинці журналу «The Economist» за 2019 рік зображені чотири вершники Апокаліпсису. Вершник на білому коні – світова виразка, на червоному – війна, на чорному – голод, на блідому – смерть.
Отож, усе, що відбувається, розвиватиметься за цією програмою. Це треба розглядати як своєрідні тести, які проходить людина у своїй свідомості. Тобто тестується рівень її розвитку. Боятися цього не треба. Лякатися будуть тільки ті, хто не спроможний все це усвідомити. А ті, хто розуміє, сприйме як належне, як лакмусовий папірець, яким перевірятимуть рівень розвитку його розуму, свідомості, людських якостей.
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»