У радянські часи мацу, ритуальний хліб на свято Песах, загортали в газету, приховуючи єврейську ідентичність. Сьогодні в Україні єврейські громади відроджуються, а жінки дедалі частіше стають їхніми лідерками. Але стереотипи залишаються: “євреї наживаються на бідах”, “таємний світовий уряд”, “всі вони багатії”.
З 12 по 14 вересня у Рівному триває «Єврейський вікенд» від Всеукраїнської громадської жіночої єврейської організації «Проєкт Кешер». Програмою передбачені лекції, дискусії, майстер-класи, екскурсії, виставки, інтелектуально-розважальна гра та театралізоване дійство.
Рівне – шосте місто, де відбувається «Єврейський вікенд» після Львова, Києва, Хмельницького, Вінниці та Чернівців. У рамках цього заходу ми зустрілися з Юлією Робчинською, координаторкою «Проєкту Кешер» у Рівному. Саме про шлях – від таємних традицій до відкритих культурних проєктів – розповідає Юлія Робчинська.
У руках Юлії – особлива книга. Гаґада «За нашу свободу” – перший український переклад збірки текстів, які читаються на свято Песах. На її презентації мацу символічно вклали в газетний аркуш – нагадування про те, як у радянські часи люди таємно загортали мацу в газету, приховуючи своє бажання зберігати єврейську ідентичність.
Від американської ініціативи до всеукраїнської мережі
Як не дивно прозвучить, але «Проект Кешер» розпочали американські жінки. Після розпаду Радянського Союзу вони побачили шанс на відновлення єврейського життя в Україні.
“Це справді був час, коли почало відроджуватися релігійне життя в Україні, зокрема єврейське, – розповідає Юлія. – У 1996 році в Києві відбулася велика конференція, в якій взяло участь 200 жінок з усієї України. Так був утворений «Проект Кешер».”
Назва організації має глибоке символічне значення. “Кешер” з івриту перекладається як “зв’язок”. Мета проєкту – створити велике коло жіночої підтримки, яке сприятиме формуванню та розвитку єврейських громад, передачі традицій та підсиленню жінок у суспільстві, які мають право на визнання, гідну оплату праці, розвиток та реалізацію себе в тій сфері, яка для неї важлива.
У 2010 році організація зареєструвалася як всеукраїнська громадська організація. Коли в 2023 році готували звіт, підрахували, що в більш ніж 100 населених пунктах України є їхні активістки. Мережа росте попри всі виклики воєнного часу.
Чому жінки стають лідерками громад
Питання жіночого лідерства в єврейських громадах набуло особливої актуальності під час війни.
“Повномасштабне вторгнення дуже сильно зменшило чисельність єврейської громади в Україні. Частково лідери виїхали або зараз у лавах ЗСУ – це переважно чоловіки. Хто прийде на їх місце? Жінки мають потенціал і бажання”, – пояснює необхідність розвитку жіночого лідерства Юлія.
Однак виклики залишаються значними. “Пару місяців назад у Президента України була зустріч з лідерами релігійних громад України. Там не було жодної жінки – всі лідери громад чоловіки. При тому, що жінок, які прагнуть бути лідерками, які освічені, мотивовані та мають величезне бажання, на таких посадах досі майже немає.”
Це становить виклик не лише для організації, але й для суспільства загалом. “Це виклик для нас як жінок, як єврейок, як феміністок. Ми маємо право на це. На жаль, поки не маємо.”
“Жінці потрібна жінка”: від материнства до лідерства
“Жінці потрібна жінка” – ця фраза, яку Юлія почула на заході, присвяченому тілесним практикам, стала лейтмотивом діяльності організації. Проєкт охоплює жінок на всіх етапах життя, розуміючи, що підтримка потрібна в різних життєвих ситуаціях.
Для молодих мам діє програма “Мама для мами”, де досвідчені матері-менторки допомагають молодим матерям пройти складний шлях першого року материнства. “Матусині посиденьки” дозволяють мамам з дітьми до п’яти років залишити малечу з няньками та зустрітися з психологом, арт-терапевткою або лікаркою чи просто відпочити.
Програма “Мами-доньки” допомагає налагодити стосунки між матерями та дочками-підлітками, включаючи розмови про здоров’я та передачу єврейських традицій. Для жінок у менопаузі створена програма “Не на паузі”, яка допомагає бути бережними до себе в цей особливий період і визнає їхній особливий статус.
Особливе місце посідає лідерська програма “Лідерки: покоління некст”. Цілий рік жінки вивчають єврейські знання, засади фемінізму, проєктний менеджмент та методики групової роботи.
“Це для того, щоб створювати просвітницькі продукти на місцях, підтримувати традицію, забезпечувати її передачу, гуртувати громади”, – пояснює Юлія.
Технології та традиції: відповіді на сучасні виклики
Сестринська організація – Благодійний фонд “Жіночі можливості” – реалізує програму “SheTop” (від “She” – “вона” та “laptop” – “ноутбук”). Жінки з єврейським корінням отримують ноутбук назавжди та проходять кількамісячний курс роботи з комп’ютерними програмами, включаючи штучний інтелект, основи роботи ФОПом та кар’єрне орієнтування.
“У 90-х роках, коли Кешер тільки з’явився, теж були комп’ютерні класи. Тоді це було базово необхідно. Зараз здається, що всі вже мають ноутбуки, але жінки все ще потребують навчання”, – зауважує координаторка.
Мовний виклик: україномовна єврейська освіта
Одним із найбільших викликів залишається брак україномовних джерел з єврейської культури та релігії.
“В Україні досі немає українських перекладів основних першоджерел. Тора є лише російською”, – констатує Юлія. Великий виклик становить організація єврейської освіти українською мовою. Єврейська освіта в Україні досі багато де ведеться російською через відсутність україномовних посібників.
Проект Кешер першим переклав “Гаґаду” – збірку текстів для свята Песах. До неї додали спогади євреїв України, цитати з творів Ліни Костенко, пісні Святослава Вакарчука, ілюстрації українського художника єврейського походження Олександра Ройтбурда.
“Ми використовуємо тут спогади євреїв України, цитати неєврейських відомих особистостей. Крім того, там є музична добірка з QR-кодом – традиційні пісні, які співаються на свято Песах”, – розповідає про особливості видання Юлія.
Зараз організація працює над першим україномовним “Сідуром” – збіркою молитов на різні випадки життя. Молитви читають івритом, але в юдаїзмі дуже важливо розуміти сенс кожного слова. Презентувати його планують у травні 2026 року. «Проект Кешер» системно публікує матеріали українською, всі заходи проходять виключно українською мовою.
Повернення Тори додому: відновлення духовної спадщини
Особливий напрямок діяльності – програма “Повернення Тори додому”. Під час Другої світової війни багато рукописних сувоїв Тори було знищено разом із єврейськими громадами під час Голокосту. Деякі вдалося врятувати та вивезти.
“ПроеКешер» сприяє тому, щоб розшуковувати старі Тори в Америці, вивезені з України, і повертати їх сюди, або створювати нові рукописні Тори та передавати в громади”, – пояснює Юлія. Далеко не всі громади мають сувої Тори.
За роки роботи в Україну передано 15 Тор, одна з них знаходиться в Рівному. Для громади це має особливе значення, особливо під час свята Сімхат Тора (особливий день, коли в синагогах закінчується річний цикл читання Тори та починається новий. Цьогоріч його відзначають з вечора 14 жовтня до вечора 15 жовтня – авт.), коли з сувоєм танцюють, його обіймають, читають уривки.
Україно-єврейський календар: поєднання традицій
Щорічно організація видає україно-єврейський календар, який відображає сітку українського календаря, але також позначає місяці та рік єврейського календаря. У ньому відзначені і державні українські свята, і єврейські.
Цьогорічний календар прикрашений “рейзеле” – мистецтвом вирізування з паперу, подібним до української витинанки. Створила його українська художниця, яка глибоко опрацювала юдейські символи.
“Одна з сторінок присвячена Песаху. Тут можна впізнати орнаменталістику з української культури, українські писанки, яких у єврейській культурі немає, але ми не можемо уявити, як можна якось поділити ці дві культури”, – розповідає Юлія про унікальність проєкту.
Єврейський вікенд у Рівному: відкриваючи спільну історію
У вересні в Рівному вперше проходить “Єврейський вікенд” – спеціальна програма, яка показує взаємодію єврейської та української культур. Рівне стане шостим містом, де проходить ця програма, і кожен раз програма абсолютно нова.
“Рівненський вікенд виходить особливим. До Другої світової війни Рівне було типовим штетлом – єврейським містечком, де 70% населення становили євреї”, – розповідає координаторка.
Особливістю рівненської програми стало те, що майже всі спікери і спікерки – місцеві. “Зазвичай половина програми складається з лекторів з інших міст, але в Рівному єврейська історія настільки велика, а інтерес до неї настільки глибокий, що тільки двоє спікерів будуть з інших міст”.
Програма включає академічні лекції про життя єврейської громади Рівного, менш формальні заходи про побутову культуру, екскурсії місцями, пов’язаними з рівнянкою, поетесою Зузаною Гінчанкою, квіз та майстер-класи. Для дітей шкільного віку буде заняття-гра “одягни ляльку” – спосіб дослідити українські та єврейські традиції.
Особливим буде літературно-музичний перформанс на поезії єврейських поетів України в перекладі українських класиків – Тичини, Рильського, Драча, Франка, Вінграновського.
Просвітництво проти стереотипів
Ідея “Єврейського вікенду” – показати, що Україна є багатонаціональною і багатокультурною державою, і в цьому її сила. “Ми хочемо продемонструвати, що єврейська і українська культури взаємодіяли дуже тісно і багато чого запозичували одна в одної”, – пояснює Юлія.
Роль таких подій у налагодженні діалогу між спільнотами дуже проста – це просвітництво. «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього». В Україні зростає інтерес до справжньої історії, не спотвореної про ‘велику дружбу з Росією’.
Є шанс побачити Україну у всій повноті усіх народів і етнічних груп, які здавна живуть на її теренах.
Виклики воєнного часу
Війна поставила перед організацією нові виклики. Чисельність єврейських громад зменшилася через еміграцію та мобілізацію чоловіків до ЗСУ. Звузилися можливості для проведення офлайн-заходів у східних регіонах.
“Ми не можемо провести захід у Полтаві чи Чернігові, хоча там є прекрасні активістки. Вимушені робити це у Львові або Ужгороді, в Києві вибираючи готелі з гарним укриттям”, – пояснює реалії воєнного часу Юлія.
Ще один виклик – подолання стереотипів та антисемітизму. “Часом ми стикаємося з відвертим антисемітизмом, коли нам розповідають про ‘жидів при владі’ або ‘єврейських найманців’. Але багато з членів рівненської єврейської громади воюють в ЗСУ і отримує таку саму зарплату, як і неєвреї”, – ділиться болючою темою координаторка.
Малими кроками, але такі проєкти допомагають долати взаємні стереотипи й упередження. “Стереотипів багато, їх треба долати через просвітництво, послідовне донесення інформації.”
Особистий шлях до Кешера
Сама Юлія долучилася до проєкту спочатку як волонтерка кілька років тому, вперше потрапивши на акцію “Червоний пісок”, спрямовану проти гендерно зумовленого насильства.
“Я усвідомила, що ця організація буквально для мене. Я жінка, феміністка, єврейка. Де мені ще бути, як не в Кешері? Для мене це повне співпадіння з моїми цінностями”, – розповідає про свою мотивацію Юлія.
Вже третій рік працює як менеджерка з підтримки єврейських громад, зокрема координуючи проєкти «Єврейський вікенд» та «Лідерки: покоління некст».
Погляд у майбутнє
Плани організації залишаються незмінними попри виклики: продовжувати підтримувати жінок, об’єднувати їх, підсилювати їхній голос та відповідати на нові виклики.
“Ми бачимо нашу роль у просвітництві через послідовне донесення інформації. Важливо говорити про те, що єврейська громада є частиною культури України. Культурна спадщина єврейська є частиною нашої культурної спадщини”, – підсумовує своє бачення майбутнього Юлія Робчинська.
У Рівному є прекрасні активістки, які бачать своє майбутнє в єврейській громаді України, в її зміцненні. “Рівне далеко не пасе заднім. Тому звісно, розраховуємо на подальшу співпрацю.”
«Проект Кешер» демонструє, як може виглядати успішна міжкультурна взаємодія в сучасній Україні – через взаємну повагу, збереження традицій, жіноче лідерство та підтримку одне одного в складні часи. Від таємно загорнутої в газету маци до відкритих культурних заходів – шлях до відродження єврейського життя в Україні проходить через руки жінок, які будують мости між культурами та поколіннями.
Читайте також: Жінки з Березного пекли хліб для військових у межах проєкту єднання