Сьогодні маємо можливість надіслати повідомлення чи полікуватися дистанційно з людиною, яка перебуває в будь-якій точці світу. Живемо ж у ХХІ сторіччі, в якому завдяки онлайн перекладачам стерто навіть мовні бар’єри, які довгий час розділяли людство. Та після освоєння комп’ютерних технологій люди забули про невід’ємну складову життя – живе спілкування.
Поговорити коштує грошей
Живе спілкування стає дедалі більшою розкішшю у нашому суспільстві.
Мовляв, навіщо дзвонити, коли можна надіслати смс? Зустрічатися, якщо можна увімкнути відеочат? Тим часом американське видання The New York Times оприлюднило дискусійний матеріал про те, що сьогодні світ опинився на порозі нової реальності, де розкішшю стали живий досвід і людський контакт. До слова, у Кореї, Японії, Нью-Йорку та інших великих містах США послуга поговорити, так би мовити, по душам коштує гроші. Світ змінився. Разом із ним, як твердить психолог-травмотерапевт Катерина Габріель, змінились і правила спілкування:
– Швидше, не правила, а умови спілкування. Більша частина людства перейшла в онлайн простір, і спілкування перейшло у площину інтернет-комунікації. Ми маємо це приймати і адаптуватись до нових реалій. Проте кожне явище має свої плюси і мінуси. Це є не добре і не погано – нам просто необхідно це враховувати.
Плюси та мінуси дистанційного спілкування
Соціальні мережі окутали світ суцільною комунікаційної павутиною. Тут створюються групи за інтересами, де її учасники можуть обмінюватися досвідом, ділитися враженнями, отримувати підтримку та визнання. Отож ми можемо спостерігати в інтернет-спілкуванні по суті всі соціальні процеси – дружбу, любов, булінг і т.д. Не можна однозначно стверджувати, що розвиток технологій передбачає лише негативний підтекст. Питання в тому, як ми використовуємо наданий нам ресурс.
– Щодо мінусів, то життя в інтернеті дає почуття захищеності. Тут можна легко, вільно та безпечно агресувати на адресу свого співрозмовника. Вся загроза, яку тобі несе співрозмовник, – це лише хамство у відповідь. Варто зважати й на те, що при інтернет-спілкуванні порушується природний процес взаємин, адже людині потрібна жива людина.
- У Києві затримали військовослужбовця за хабар у 5000 доларів США
- Прокуратура Рівненщини повернула у власність земельні ділянки вартістю майже 4 мільйони гривень
А це вже тягне за собою зниження емпатійності, здатності до співпереживання, підсилює нарцисизм (я такий класний і всесильний). Як наслідок, людина вже не шукає живого спілкування, бо їй і так добре, навіщо створювати додаткові труднощі?
Соціальні мережі можуть стати підгрунтям формування заниженої самооцінки. Ми всі, чи більша частина з нас, звикли показувати «красиву та бездоганну» сторону свого життя. Тобто ми викладаємо тільки найкращі фотографії, щоб отримати схвалення та визнання від інших. Ніхто не буде і не хоче демонструвати недоліки свого життя і зовнішності. Гортаючи стрічку в
соцмережах, ми звикли бачити ту сторону життя, яку інші бажають продемонструвати. І заздрість, гнів, розчарування, смуток – це той спектр емоцій, які ми проживаємо за секунду. Людина починає заздрити і шукати недоліки в собі, соромитися себе. Також деякі діти починають думати, що вони недостойні уваги «зірок» соцмереж, бояться почати дружити і, як наслідок, страждати від самотності, що призводить до різних психоемоційних проблем.
Діти щосили намагаються привернути увагу до себе через різноманітні челенджі, щоб задовольнити нереалістичну потребу. В той же час вони не здобувають навичок живого спілкування, де є цінним встановлення дружніх і теплих контактів, –
впевнена психолог Катерина Габрієль.
А наостанок хочу запропонувати читачам інформацію для роздумів. Національний інститут охорони здоров’я США спонсорував дослідження розвитку мозку понад 11 тисяч дітей. Встановлено, що діти, які проводять перед екраном понад дві години на день, показують низькі результати в тестах на мислення і знання мови.
Аліна БУДАФЕНКО
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»