В останні тижні та місяці наше місто Рівне стало домівкою для багатьох людей, які втратили свій дім, які шукали порятунку від небезпеки.
Звісно ж, кожен допомагає приїжджим, як може: хтось пускає до себе в помешкання, хтось ділиться харчами та одягом, хтось переказує кошти волонтерам. Але так чи інакше зустрічаючись із тими, хто приїхав, трапляється, що не знаєш, як розмовляти, щоб не сказати зайвого чи недоречного, щоб не зробити боляче, а навпаки – допомогти. Практикуючий психолог, дитячий психотерапевт Анна РОМАНИК розповіла, яких фраз варто уникати в процесі такого спілкування.
Не варто казати: «Я тебе розумію».
Адже ми не можемо сповна зрозуміти тих, хто пережив травмуючий досвід. Кому довелося тижнями сидіти у підвалі без їжі та води. Чий дім зруйнований. Хто втратив близьких і рідних. При всій нашій готовності допомогти ця фраза володіє силою, що здатна спровокувати у співрозмовника агресію. Тож краще уникати цього твердження, якщо ви не проживали схожого досвіду.
Натомість, доречним буде озвучити: «Я готова (-ий) тебе вислухати», «Я тебе слухаю».
Не кажіть: «Давай про щось хороше».
Досить часто помічною виявляється навіть проста можливість бути вислуханим. Скинути тягар із душі. Важливо дозволити людині поділитися тим, що вона готова розповісти.
Співрозмовник, звісно, потребуватиме зворотного зв’язку. Щоб уникнути знецінення пережитого ним досвіду, доречними будуть фрази: «Те, що з тобою відбулося, неприпустимо!», «Надзвичайно шкода, що це відбулося…», «Невимовно жаль, що тобі довелося це пережити», «Складно уявити, що з тобою відбувалося» і т. п.
Краще не кажіть: «Нічого, все буде добре».
Так ви знецінюєте переживання іншого. Людям важливо прожити свій біль. Все, що їм довелося вимушено залишити, має не лише матеріальну цінність. Велика кількість речей, місць мають вагоме емоційне навантаження. Все обов’язково повернеться чи відновиться з часом. Але саме зараз людині необхідно відреагувати свій біль.
Тому доречно сказати: «Дуже шкода, що тобі довелося залишити те, що для тебе цінне, що ти любиш і цінуєш…», «Чим я можу допомогти?»
Не працює фраза: «Цим ти ситуації не виправиш».
Для того, щоб пережити травмуючі події, людина повинна відчувати опору. Потрібне те, що дасть сили іти далі.
Для кожного це щось інше: комусь стає легше, коли він молиться і вірить; хтось почувається краще, коли підтримує інших чи допомагає їм; хтось мусить видати агресивну емоцію, аби скинути з себе тягар, а ще інший мусить когось обійняти, щоб знайти полегшення. Чиясь опора в словах, а хтось відчуває ресурс в активній діяльності.
Тому доречно сказати: «Ти маєш право проживати свій стан так, як вважаєш за потрібне», «Ти маєш право агресувати на тих, хто руйнує все, що для тебе цінне» і т. п.
Не допомагають фрази: «Добре, що твій дім цілий» або «Всі ми в такому ж становищі».
Якщо ви хочете допомогти співрозмовнику, дозвольте йому сфокусувати увагу на собі. Узагальнення та порівняння з іншими формує ситуацію, в якій переживання вашого співрозмовника здаються несерйозними. Бо «якщо всім погано, то як я можу скаржитися…». Поспівчувайте. Скажіть: «Що ти зараз відчуваєш?», «Що тобі зараз хотілося б зробити?», «Ти маєш право сумувати та шкодувати за тим, що довелося залишити».
Не кажіть: «Треба було раніше їхати».
Оцінювання того, що людина зробила або не зробила – це оцінка її особистих рішень. Швидше за все співрозмовник і так відчуває провину за те альтернативне рішення, яке він так і не зміг ухвалити. Наші розмови про правильність його дій не допоможуть. Натомість слушно зауважити: «Ти зробив так, як у той момент дозволяла ситуація».
Підтримуйте людину, але не підсилюйте відчуття жертви. Натомість акцентуйте увагу на тих сильних характеристиках, які допомогли співрозмовнику бути в моменті «тут і зараз». Озвучте те, що у вас викликає захоплення цією людиною. Не зайвим буде акцент на тій силі, яка допомогла подолати труднощі.
Не уникайте теми війни. Не ігноруйте того, в чому і співрозмовник, і кожен з нас живе вже тривалий час. Це не Воландеморт, про якого не говорять вголос. Проговорювання своїх відчуттів дозволяє уникати самотнього проживання травми.
Люди, які постраждали та зазнали втрат, можуть провокувати конфлікти. Але це не означає, що ви в чомусь винні. Таким чином людина може давати вихід накопиченим емоціям. Важливо з розумінням поставитися до такої ситуації, не приймати це на власний рахунок та спільно обдумати варіанти конструктивного проживання емоцій та станів.
Людям, які зазнали насильства, важлива допомога кваліфікованих фахівців. Це надзвичайно тонка взаємодія, яка потребує вузькоспеціалізованих знань. Разом з тим це болюча ситуація, яка травмує не лише того, хто пережив її, а й того, хто виявляє готовність допомогти. Саме тому, у випадку виявлення такого досвіду, необхідно потурбуватися про себе та співрозмовника і запропонувати знайти фахівця.
– Не забувайте, розмова – це дієвий інструмент, – наголошує Анна Романик. – Важливо лише правильно ним користуватися. Щоб не зашкодити, а допомогти людині, яка постраждала. Спілкуйтеся, підтримуйте інших і бережіть себе.
Наталія НИРКОВА