Вакцини, окрім самих складників, які безпосередньо «навчатимуть» імунну систему впізнавати збудника хвороб або його складові, містять й інші компоненти – які часто й викликають осторогу в деяких людей. Розберімося, що додатково можуть містити вакцини насправді, і чи варто цього остерігатися?
Додатковими компонентами вакцин найчастіше є антибіотики (неоміцин, стрептоміцин) в залишковій кількості та стабілізатори (желатин, цукри). Перші пригнічували ріст непотрібних бактерій під час виробництва вакцини. А другі дозволяють вакцині протягом періоду придатності залишатися стабільною, не псуватися і, таким чином, залишатися дієвою та безпечною.
Вакцини також можуть містити ад’юванти – речовини для посилення імунної відповіді. Приміром, оксиди чи солі алюмінію. Вони є в дитячому харчуванні, низці ліків та, наприклад, антиперспірантах.
Вакцини на кшталт АКДП (вакцина проти кашлюка, дифтерії, правця) чи АДП/АДП-М (вакцини проти дифтерії та правця) містять речовини для знешкодження токсинів (найчастіше формалін). Його кількість в дозі вакцини мізерно мала, аби якось помітно вплинути на організм навіть немовляти. А ось в корпусних меблях формаліну значно більше.
Методи генетичної інженерії справді застосовуються у виробництві низки вакцин (наприклад, проти гепатиту В, ротавірусної інфекції чи ВПЛ-інфекції) та створенні векторних або на основі нуклеїнових кислот вакцин (наприклад, проти COVID-19), які ніяк не можуть стати частиною наших хромосом чи їх змінити. В них на те буквально немає приладдя. А от справжні віруси в нашу ДНК можуть вбудовуватися (ВІЛ, вірус папіломи).
У «неживій» вакцині проти грипу та у флаконах вакцин на багато доз є тіомерсал, який містить солі ртуті. Він є консервантом, який запобігає псуванню вакцини протягом кількох годин-днів користування. З організму людини солі ртуті виводяться за 3-7 днів. Кількість тіомерсалу, яка потрапляє з вакциною в організм, є набагато меншою у порівнянні з його токсичною дозою.
Вакцина може містити складові клітин середовища для вирощування вірусів для вакцин. Дійсно, культуру клітин чи курячі ембріони (яйця) використовують для вирощування вірусів. Та навряд чи цілі, ще й живі клітини можуть трапитися у вакцині, яка пройшла низку очищень. І, так, коли ви їсте омлет чи котлету, ви їсте курячі ембріони та клітини інших тварин.
Який можна зробити висновок?
Усі компоненти вакцин виконують свою функцію, аби вакцина була дієвою та безпечною упродовж всього терміну використання. Без них вакцини були б непридатними до масового застосування. На додачу, всі вакцини, що використовуються, пройшли тривалі й прискіпливі лабораторні та клінічні дослідження, які підтвердили їхню безпечність. Вакцини – безпечні. Хвороби – ні.
- 23 грудня у Рівному прощатимуться із захисником
Завтра на центральному майдані Рівного віддадуть останню шану захиснику України Олександру Поліщуку. Олександр Поліщук народився 10 жовтня 1982 року у селі Великий Житин. Закінчив місцевий ліцей, а за тим здобув фах вчителя української мови та історії у Рівненському державному…