Як навчитися жити з втратою та як правильно підтримати близьких у жалобі? Війна в Україні з 2014 року щодня забирає синів і дочок, чоловіків та дружин, братів, сестер, друзів.
Адже смерть найближчих, особливо раптова і передчасна, стає шоком, від якого дуже складно отямитися.
Про те, як навчитися жити з втратою та правильно підтримати близьких у жалобі розповідає лікар-психолог Медичного центру АНІКО, магістр психології Наталія Пражмовська журналістці видання «7 днів».
Наталія ПРАЖМОВСЬКА: «Важливо шукати та знаходити ті способи проживання втрати, які вам найбільше підходять»
– Як люди зазвичай реагують на раптову втрату близької людини?
– Люди можуть реагувати на втрату по-різному. Деякі заглиблюються в глибокий сум та скорботу, інші відчувають розлючення чи втрачають сенс життя. Дехто шукає підтримки у близьких, інші ж обирають самотність. Важливо пам’ятати, що це – індивідуальний процес. Кожна людина долає свою трагедію унікальним чином.
– А як переживають трагедію батьки, чиї діти загинули на війні?
– Втрата дитини внаслідок війни у батьків може викликати надзвичайно глибоку і складну травму. Їхні реакції можуть включати глибокий сум, гостре відчуття втрати, розлючення, безпорадність і навіть пошук сенсу в такій трагедії. Батьки можуть переживати широкий спектр емоцій. Та з часом емоції змінюються, стають менш травмуючими.
– Деякі психологи кажуть, що найважчим для людини є перший рік, який вона проживає без близької людини поруч. Який період, на вашу думку, найскладніший?
– Період найважчого переживання втрати є індивідуальним. Важко визначити якийсь конкретний відрізок часу. Для багатьох людей справді перший рік може бути особливо важким, оскільки вони адаптуються до нової реальності, де вже немає близької людини.
– Як краще: говорити про свою втрату з іншими людьми чи орієнтуватися на власні сили і бажання?
– Говорити про свою втрату може бути корисним для багатьох. Допомагаючи висловлювати емоції, легше знаходити підтримку. Однак важливо враховувати потреби та переконання кожної конкретної людини. Окремі з нас здатні відчувати, що їхні сили та бажання краще зорієнтовані на внутрішню самопідтримку.
– Як допомогти прожити стресові емоції дітям, які втратили на війні своїх батьків?
Діти, які втратили батьків на війні, потребують особливої та чутливої підтримки. Тому важливо:
- 1. Створити безпечне середовище. Забезпечити дітей стабільністю та спокоєм, щоб вони відчували, що можуть висловлювати свої емоції без страху.
- 2. Слухати та демонструвати розуміння. Бути готовими слухати їхні емоції та розмовляти про втрату, якщо вони почнуть таку розмову.
- 3. Використовувати творчі методи. Малювання, гра або описування своїх почуттів може допомогти дітям виражати та розуміти свої емоції.
- 4. Забезпечити професійну підтримку. Розглянути можливість консультацій психолога чи терапевта, спеціалізованого на роботі з дітьми, які пережили травму втрати на війні.
- 5. Забезпечити стабільність у рутині. Регулярність і стабільність можуть стати опорою для дітей, які втратили близьких.
Загальний підхід повинен бути індивідуалізованим, враховуючи унікальні потреби та особливості кожної дитини.
– Як будь-хто з нас може підтримати людину, яка втратила когось на війні?
Щоб підтримати людину, яка втратила когось на війні, важливо:
- 1. Проявити співчуття. Висловлювати свої співчуття щиро та чутливо, дозволяючи людині відчути, що її почуття важливі.
- 2. Бути присутнім. Готовим слухати і знаходитися поруч, якщо вони бажають розмовляти. Іноді сама присутність може стати великою підтримкою.
- 3. Уникати порівнянь. Не рівняти з іншими втратами чи ситуаціями, бо кожна втрата є унікальною.
- 4. Пропонувати практичну допомогу. Якщо хтось потребує допомоги з побутовими справами або організацією, пропонуйте свою допомогу.
- 5. Підтримувати ініціативи самоопіки. Важливо заохочувати звертатися до професіоналів, якщо це необхідно, і надавати підтримку у виборі способів самопідтримки.
- 6. Зберігати терпіння. Процес трауру може займати час, тому важливо залишатися терплячим та розуміючим.
Головне в підтримці людини, яка втратила когось на війні, – це показати їй людині, що вона буде почута, що вона поруч з вами у безпеці і може виражати свої почуття та емоції.
– Як ви радите проживати втрату?
– Проживання втрати – це індивідуальний процес. Існує кілька загальних порад:
- 1. Дозвольте собі проявляти емоції. Не приховуйте свої почуття. Дозвольте собі сумувати, розгніватися чи відчувати інші емоції.
- 2. Шукайте підтримки. Розмовляйте з друзями, родиною або професійними консультантами. Співпереживання оточення може бути надзвичайно важливим.
- 3. Зберігайте зв’язок із пам’яттю. Спробуйте зберегти пам’ять про того, кого ви втратили, через розмови, фотографії або інші способи, що вам підходять.
- 4. Відзначайте свої почуття. Розмірковуйте над тим, як можна увічнити життя та спадщину того, хто пішов.
- 5. Звертайте увагу на своє здоров’я. Стежте за своїм фізичним та психічним здоров’ям, забезпечуючи себе відповідним доглядом.
- 6. Будьте терплячим із собою. Процес трауру може тривати, бо кожна людина проживає його по-своєму. Будьте терпимим до власних емоцій та шляху відновлення.
Пам’ятайте, що важливо шукати та знаходити ті способи проживання втрати, які вам найбільше підходять.
– Коли людина пережила важкі психотравмуючі події, їй часто здається, що ця рана в душі ніколи не загоїться. Але ви працюєте з психічними розладами та наслідками війни і бачите, що люди можуть подолати виклики, відновитися й стати сильнішими. Що саме їм допомагає?
– Так, багато людей можуть подолати психотравмуючі події та відновитися з підтримкою та ресурсами. Деякі фактори, які можуть допомогти:
- 1. Підтримка оточення. Розуміння та підтримка родини, друзів та спільноти можуть грати у процесі відновлення ключову роль.
- 2. Професійна психотерапія. Робота з досвідченим психотерапевтом або консультантом може допомогти усвідомлювати та переживати травму.
- 3. Самозахист. Навчання стратегій самозахисту та розвиток навичок регуляції емоцій можуть бути корисними.
- 4. Активна участь у власному відновленні. Залучення до процесу власного відновлення (для прикладу, через регулярну фізичну активність) може мати позитивний вплив на психічне здоров’я.
- 6. Збереження зв’язку із значущими цілями. Розглядання майбутніх планів та цілей може допомогти людям зорієнтуватися на позитивні перспективи.
Важливо враховувати, що індивідуальний підхід та підтримка грають у процесі відновлення провідну роль.
– Чи кожній людині, яка когось втратила, потрібна розмова з психологом?
– Не у всіх випадках необхідно звертатися до психолога після втрати, оскільки кожна людина реагує на такі ситуації по-різному. Проте розмова з психологом для багатьох осіб у таких ситуаціях може бути корисною.
Потреба у професійній підтримці може виникнути, якщо:
- 1. Емоційний дискомфорт. Якщо втрата викликає сильний емоційний дискомфорт, наприклад, глибокий сум, розлючення або відчуття безпорадності.
- 2. Функціональні труднощі. Якщо втрата впливає на здатність виконувати повсякденні завдання, роботу чи міжособистісні відносини.
- 3. Довготривала траурна реакція. Якщо симптоми траурної реакції тривають довше, ніж зазвичай, і перешкоджають звичному життю.
- 4. Спроби самопідтримки не допомагають. Якщо спроби самостійно впоратися з втратою не призводять до полегшення.
Пам’ятайте, що розмова з близькими друзями чи родиною також може бути важливою формою підтримки. Кінцеве рішення про звернення до психолога залишається на розсуд самої людини.
Спілкувалася Олександра ВОРОБЕЙ,
студентка Національного університету «Острозька академія»
Читайте також: Проєкт «єРобота» допоміг стоматологині з Рівненщини здійснити мрію
- У Рівненській міськраді відреагували на акцію підтримки ЗСУ
У неділю, біля драмтеатру, відбулася акція, що привернула увагу містян та викликала неоднозначні думки. Присутні на заході, а це близько 10 людей, висували вимогу спрямувати 20% бюджету міста на закупівлю дронів для військових. Підполковник запасу Микола Соболюк, радник виконувача обов’язків…