Листя щавлю – перша зелень, яка з’являється весною. Як пише професор Федір Мамчур, щавель – рекордсмен за вмістом вітаміну В1, багатий на каротин, рутин й аскорбінову кислоту. Навіть щодо білків та мінеральних солей він може позмагатися з деякими сортами капусти. Завдяки багатющому вмісту вітамінів щавель рекомендують для профілактики авітамінозу.
Він поліпшує функції печінки та жовчного міхура. Через велику кількість заліза та інших мінеральних солей його радять вживати недужим на недокрів’я, серцево-судинні захворювання.
У народній медицині щавлем лікували застарілі рани, авітаміноз, запалення ясен, ревматизм, дизентерію, вживали для поліпшення апетиту.
Але треба пам’ятати, що щавель містить значну кількість щавлевої кислоти та її солей (особливо багато їх у старому листі). Тому, як застерігає професор Федір Мамчур, під час його вживання можуть виникати серйозні порушення сольового обміну в організмі. Внаслідок цього послаблюється згортання крові, надто збуджується центральна нервова система, ниркові канали заповнюються щавлево-кислим кальцієм, що викликає сольові діатези, пієлонефрити, подагру. Тому людям, які мають схильність до нирковокам’яної хвороби чи порушений сольовий обмін, категорично забороняється вживати щавель.
Споживати слід молоді листочки рослини, де містяться переважно яблучна й лимонна кислоти. А старе листя можна варити лише з додаванням крейди (один грам на кілограм листя), щоб щавлева кислота випала в осад.
Ірина ВАСИЛЮК