Вчений медик хотів перевірити свою теорію. Йому потрібен був волонтер, який помре в останню хвилину. Нарешті він знайшов такого. Це був засуджений чоловік, якого повинні були стратити на електричному стільці.
Вчений запропонував засудженому: він братиме участь в науковому експерименті, який полягає у сповільненні серцевого ритму до мінімуму. Кров повільно витікатиме до останньої краплі. Дослідник пояснив, що у засудженого є лише мінімальна ймовірність виживання. Зате його смерть буде без страждань і болю.
Чоловік погодився, тому що так померти було легше, ніж на електричному стільці. Його поклали на ноші, а тіло прив’язали так, щоб він не міг рухатися. Лікар зробив невеликий розріз на його зап’ясті і поклав йому під руку маленьку алюмінієву миску. Зріз був плоский – тільки верхні шари шкіри. Але засуджений повірив, що його вени були глибоко розрізані.
Під носилки поставили апарат з невеликим клапаном, що регулює рух рідини у вигляді крапель, що потрапили в посудину. Засуджений міг чути і рахувати кожну краплю того, що вважав своєю кров’ю.
Поки випробуваний не бачить, вчений прикрив клапан, щоб краплі капали повільніше. Це було зроблено з наміром змусити повірити, що у досліджуваного закінчується кров. Через кілька хвилин його лице зблідло, а серцебиття прискорилося. Коли відчай досяг піку, вчений закрив клапан повністю і у засудженого невдовзі зупинилося серце – він помер.
Цей вчений зміг довести, що все, що ми сприймаємо – чи то позитивне, чи негативне – впливає на нас, на наш психологічний і соматичний апарат. Коли людям кажуть, що у них смертельний вірус, вони вмирають від страху перед ним. Вбираючи інформацію через ЗМІ, день і ніч ми сповнюємося страхом. Імунітет за таких умов все більше послаблюється. Відомо, що небезпека смерті від вірусу насправді невелика, але розум людини поводиться інакше. Насправді ускладнення можуть виникнути лише тоді, коли імунітет дуже слабкий.
Жоден вірус не матиме сили, якщо здоров’я хороше і у вас немає страху перед хворобою. Можливо, багато дітей виживають у дуже складних ситуаціях саме тому, що їх розум не знає страху смерті.
Отож, будьте обережні з думками, страхами і з тим, у що вкладаєте свої переконання і віру.
Людмила ЗАВАТСЬКА
контент-менеджерка та журналістка редакції «Сім днів». Працює з соціальними темами, історіями громад, матеріалами про дітей і молодь, а також готує публікації для проєкту «Вулиці Героїв».
Від 2016 року працює контент-менеджеркою соціальних мереж редакції. Має досвід роботи рекламним менеджером у газетах «Вісті Рівненщини» та «Панорама». Долучається до підготовки новин, авторських матеріалів і контенту для онлайн-платформ.