Іноді біль у паху з’являється без жодних видимих причин – немає травм, запалення, інфекцій. Людина проходить обстеження за обстеженням, але лікарі знизують плечима. Тим часом дискомфорт посилюється, заважає спати, працювати, нормально жити. У таких випадках варто подумати про діагноз, який роками може залишатися «невидимим» – синдром хронічного тазового болю.
Це не просто фізичний симптом, а складне порушення з багатьма можливими причинами – від нервових закінчень до психосоматики. Як його розпізнати і що з цим робити – пояснює лікарка-неврологиня Наталія Гомоненко.
Що це за патологія?
Синдром хронічного тазового болю (СХТБ) – це стан, при якому біль у ділянці малого тазу триває понад шість місяців і не пов’язаний із гострим запаленням, інфекцією або травмою. Часто пацієнт не може точно визначити його джерело.
Постійний дискомфорт істотно впливає на якість життя: спричиняє дратівливість, втому, порушення сну, зниження сексуальної активності й розвиток депресії. Психоемоційний стан ускладнюється відсутністю чіткого діагнозу, страхом онкології та відчуттям безнадії.
Чому виникає хронічний біль?
Хронічний тазовий біль часто пов’язують із порушенням функціонування центральної нервової системи. Нерідко до процесу залучаються тазові м’язи – вони стають болючими, в них утворюються м’язові тригерні точки.
Він також може бути наслідком перенесеного запалення в органах малого таза (наприклад, простатиту або циститу). Крім того, причинами можуть бути нейропатія статевого нерва, синдром подразненого кишківника, камені в сечовому міхурі, ендометріоз, міома, фіброміалгія, запалення крижово-клубових суглобів, аутоімунні порушення.
Розвиток синдрому можуть зумовити й спайкові процеси після операцій, наслідки травм, а також психосоматичні чинники: хронічний стрес, депресія, тривожні розлади.
Утім, у значної частини випадків точну причину хронічного тазового болю встановити не вдається.
Як проявляється синдром?
Основний симптом синдрому – біль у ділянці таза. Він може бути ріжучим, колючим, ниючим, тиснучим або нападоподібним. Його інтенсивність змінюється залежно від положення тіла та руху: зокрема, біль посилюється під час тривалого сидіння або стояння. Іноді він стає сильнішим без очевидної причини й наростає протягом дня, досягаючи піку ввечері.
Синдром може супроводжуватися:
- відчуттям тяжкості внизу живота;
- закрепами чи діареєю;
- болем під час сечовипускання та дефекації;
- нудотою;
- запамороченням або навіть лихоманкою.
Характерною є також зміна інтенсивності та локалізації болю.
До якого лікаря звертатися?
Насамперед з постійними болями в тазу жінкам слід звернутися до гінеколога, а чоловікам – до уролога. Проте особливості синдрому часто вимагають консультації невролога, психіатра, гастроентеролога, фізіотерапевта та інших фахівців. До обстеження можуть входити УЗД органів малого таза й нирок, КТ або МРТ, дуплексне сканування вен, урографія, цистоскопія.
Лікування має бути комплексним:
- застосовують медикаментозну терапію (антибіотики, протизапальні, гормональні, антидепресанти, заспокійливі засоби, вітаміни),
- фізіопроцедури та психотерапію.
У разі виявлення серйозних структурних змін може знадобитися хірургічне втручання.
Ірина КАДЧЕНКО
Читайте також: Спеція, яка пахне затишком, а діє як знеболювальне: гвоздика і її лікувальні секрети