Стрес і смертоносний коронавірус вражають насамперед людей з ослабленою опірною властивістю організму — такі реалії насправді.
Війна, пандемія, природні катаклізми й аномалії не лише наробили у світі неабиякого переполоху, а й змусили багатьох переосмислити сталі цінності, задуматися над звичним способом життя. Стрес і смертоносний коронавірус вражають в першу чергу ослаблені організми. І мова не тільки про фізичне тіло.
Як захиститися від безжалісної напасті? Побутує думка, що найкращим захистом від будь-якої хвороби є імунітет, зміцненню якого сприяє фізкультура, спорт. Мовляв, у здоровому тілі – здоровий дух. Натомість відомий рівненський майстер східних бойових мистецтв, засновник власної школи традиційного Фудокан карате-до Віктор Сидорович переконаний, що все якраз навпаки: здоровий дух – здорове тіло. І має на це свої незаперечні аргументи.
– Вікторе Івановичу, чи справді спорт, у тому числі заняття карате-до, здатний загартувати і вберегти від усіляких недуг?
– Давайте спершу розставимо акценти щодо поняття карате. Це східне бойове мистецтво має два напрями. Перший – спорт. Воно і називається спортивним карате. Другий – це спосіб життя. Тому має назву карате-до («до» – це шлях). Тобто йдеться про життєву дорогу, на якій ти розвиваєш свої задатки, вміння, навики. Врешті-решт, своє «Я». Це той путь, який ми називаємо «Пізнай себе». Іншими словами – шлях самовдосконалення. Тож карате-до за своїми якостями багатогранне і глибше з усіх боків, ніж те карате, яке зорієнтоване на спорт. Тому я спортивним карате не займаюся. Натомість сповідую карате-шлях. Це для мене важливіше.
Чи гарантує спорт імунітет і здоров’я
Усі чомусь думають, що спорт гарантує імунітет і здоров’я. Втім, нерідко буває навпаки: спортсмени через великі перенавантаження не зміцнюють, а втрачають свій імунітет. У традиційному карате-до важливі не лише фізичні навантаження, хоча й вони, безперечно, потрібні. Усе повинно бути в міру. Головне – свідомість людини, стійкість її психіки. Якщо сила психіки і свідомість врівноважені, то людину жодна болячка чи вірус ніколи не візьме.
Тому що справжній імунітет – це не кількість антитіл у крові, а насамперед контрольована свідомістю психіка.
Саме її ми й розвиваємо на своїх заняттях. Звичайно, не нехтуючи й фізичним розвитком тіла, його сили і загартування.
Нині це – найважливіше. Адже при суцільному стресі та масовій захворюваності люди (як дорослі, так і діти), які мають врівноважену психіку і фізично розвинене тіло, для хвороб практично недоступні. Тому порадив би батькам: якщо ви хочете, щоб ваші діти мали дієвий імунітет від усяких хвороб, подбайте, щоб вони розвивалися у вас фізично і психічно. Тобто вдосконалювали і тіло, і дух.
– Дехто, переступивши поріг додзьо, сподіваються, що вже за місяць-другий стануть маститими каратистами…
– Все і відразу – це згубна споживацька позиція сучасної молоді, яка не вилазить із гаджетів. Там величезний обсяг інформації, яку поверхово переглядають, не почерпнувши для себе нічого корисного. Така практика є великим мінусом для розвитку людини. Якщо ти справді хочеш розвиватися, то повинен налаштувати себе на те, що самовдосконалення – це тривалий процес. Тому наше бойове мистецтво й називається карате-до, бо «до» – це не мить, а шлях довжиною в роки. Тож якщо батьки турбуються про своє здоров’я і здоров’я своїх дітей, нехай ці роки підуть на розвиток і вдосконалення себе як особистості. А взагалі цим треба займатися постійно, якщо ти хочеш жити довго і добре.
Доводиться робити те, що мала б давати школа
– Тобто, Ви вчите своїх вихованців не тільки вміти постояти за себе?
– Фактично доводиться робити те, що мала б давати школа. Тобто займаюся вихованням дітей – не тільки фізичною і духовною підготовкою, а й розширенням їхнього світогляду. Я систематично влаштовую своїм вихованцям тести, питаю, що вивчають у школі, що знають із програми того чи іншого предмета, починаючи з англійської мови і закінчуючи географією та математикою. На жаль, переконуюся, що діти фактично нічого не знають. Мені доводиться виконувати роботу вчителів, пояснювати дітям теми уроків, вчити засвоювати інформацію через уміння образно мислити.
Своє завдання я бачу в тому, щоб навчити дітей думати. Цього їх у школі чомусь не вчать. Мислити здатний навчити тільки той учитель, який чітко знає, як він може привити своїм вихованцям ці навики.
Що значить мислити?
Це уміння створювати образи й оперувати ними. Нині молодь, як правило, не вміє самостійно створювати образи, бо їх пропонує фейсбук та інші інтернетні соцмережі. Тобто діти і підлітки «споживають» все в готовому вигляді, не задіюючи власної уяви. Це дуже важливе в традиційному карате-до. Адже образи – ніщо інше, як енергія. Якщо ти вмієш створювати образи й оперувати ними, то здатний керувати енергією і силою. Цьому я й вчу своїх вихованців. Це тривалий процес. За рік дитина його не опанує. Займається з року в рік, і ти бачиш, як вона змінюється: зі слабкої людини перетворюється на особистість, яку навіть не назвеш дитиною.
– Вікторе Івановичу, карате може займатися будь-хто чи треба мати якісь особливі задатки?
– Карате-до – це бойове мистецтво, яким може займатися будь-хто і в будь-якому віці. В Японії дітей починають вчити карате з чотирьох років. Але не біда, якщо тобі 60 чи 70. Коли я був у Японії, мій учитель доручив мені вести заняття в групі, в якій займалися 60-75 річні японці. Кожна людина займається на рівні своїх фізичних можливостей.
Карате – це не тільки фізичні рухи. 50 відсотків занять відводиться духовній роботі. А духовний розвиток у будь-якому віці добрий. Засновник сучасного традиційного карате-до Гічін Фунакоші казав: «Карате треба займатися не для перемоги чи поразки, а для розвитку особистості». Цим усе сказано.
Спілкувався Василь ГЕРУС
Школа традиційного карате-до Віктора Сидоровича
оголошує набір дітей (хлопців і дівчат віком від 6 років) для занять Фудокан карате-до.
Тренування проводяться по понеділках, середах і п’ятницях (формуються ранкові й вечірні групи для учнів, які навчаються у школі в першу та другу зміни) в ДЮСШ №4 (м. Рівне, вул. Фабрична, 7, 2-й поверх).
Довідки за тел. 067 972 1776.
- Життя з чистого листка
Ірина Геворгян – із Горлівки, що на Донеччині. Вторгнення окупантів у 2014 році вигнало її родину з рідного дому, змусило покинути розкручений бізнес. Спочатку сім’я перебралася у Костянтинівку, а з початком повномасштабного вторгнення – у Рівне. Ірина розповідає про себе…
Читайте також: