У дні, коли організм виснажений, багато хто стоїть перед простим, але неприємним вибором: ще трохи поспати чи змусити себе тренуватися. Здається, що пропуск вправ — це крок назад. Але велике дослідження показує: у таких ситуаціях сон варто ставити на перше місце.
Чому це взагалі дилема
Сон і фізична активність — дві базові речі для здоров’я. Сон відновлює нервову систему, імунітет і психічну стійкість. Рух підтримує серце, м’язи та настрій. Проблема виникає тоді, коли часу або сил не вистачає на обидва — через роботу, стрес або сезонну втому.
Саме в таких умовах дослідники й вирішили перевірити: що насправді має більший вплив.
Що показало дослідження
Протягом приблизно 3,5 року вчені аналізували дані майже 71 тисячі людей, які користувалися двома пристроями:
- датчиком сну під матрацом;
- фітнес-трекером на зап’ясті.
Це дозволило побачити реальний зв’язок між сном і рухом у повсякденному житті, а не в лабораторних умовах.
Результат виявився однозначним: люди, які спали 7–9 годин, наступного дня були фізично активнішими. Сон не зменшував рухову активність — він підвищував імовірність того, що людина взагалі буде рухатися.
Чому недосип працює проти тренувань
Коли людина не висипається:
- падає рівень енергії;
- знижується мотивація;
- будь-яка фізична активність починає сприйматися як надзусилля.
У результаті стратегія «менше посплю, але потренуюся» часто не спрацьовує. Людина залишається і без нормального сну, і без руху.
Особливо актуально взимку
У холодну пору року організм природно потребує більше відпочинку через короткий світловий день і накопичену втому. У таких умовах жорстке ігнорування сну заради тренувань може лише посилювати виснаження.
Дані дослідження підказують інший підхід: спочатку стабілізувати сон, а вже потім очікувати повернення регулярної активності.
Головний висновок
Якщо доводиться обирати між сном і тренуванням — оберіть сон.
Це не відмова від здорового способу життя, а його основа. Добре виспана людина з більшою ймовірністю рухається — без примусу й почуття провини.
Читайте також: Чому взимку хочеться більше їсти: що каже наука