Нещодавно 50-річчя відзначив лікар ортопед-травматолог Рівненського Обласного центру ортопедії, травматології та вертебрології КП “РОКЛ імені Ю. Семенюка” Володимир Петрович Златів.
Не секрет, що для кожної людини 50-ліття – початок нового, високоефективного етапу в житті. Це час розквіту сил, можливостей, талантів і професійної майстерності, яка допомагає впевнено йти обраним шляхом. Володимир Петрович – приклад цього. Він має вищу кваліфікаційну категорію, володіє сучасними методиками консервативної та оперативної ортопедії, остеосинтезу, вертебрології, артроскопії.
Володимир Златів – лікар у третьому поколінні. І саме приклад найближчих людей, їхня відданість обраній справі допомогли йому дуже рано визначитися з вибором майбутньої професії.
– У нас дуже багато лікарів у родині. Практично вся наша сім’я складається з лікарів, порахувати їхню кількість відразу не можу, але медиків серед нас багато, – розповідає він. – Мої батьки, Петро Іванович та Анна Петрівна також лікарі. Після закінчення Тернопільського державного медичного інституту в 1972 році вони були розподілені на роботу в Шумський район Тернопільської області. Батька призначили головним лікарем районної лікарні № 2, а мама працювала лікарем-терапевтом. Через деякий час батьки переїхали працювати в обласну фізіотерапевтичну лікарню, що знаходиться в селі Більче Золоте Борщівського району Тернопільської області, де трудилися до самого виходу на пенсію минулого року. Батько – ортопедом-травматологом, мама – терапевтом. Я народився у 1972 році у місті Тернопіль ще під час їхнього навчання на шостому курсі в Тернопільському державному медінституті, мама й досі згадує цей день – 20 січня якраз були тріскучі тридцятиградусні морози. Можливо, тому я ніколи й не боявся ні холоду, ні фізичних навантажень.
Після закінчення в 1989 році загальноосвітньої школи, через певний збіг обставин, Володимир Златів два роки працював санітаром у Борщівській ЦРЛ, а в 1991 році все-таки став студентом Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського.
– У студентські роки я активно цікавився хірургією, був членом хірургічного гуртка, публікував наукові роботи, але після закінчення вузу розподілився по ортопедії-травматології, про що ніколи не пожалкував, – продовжує розповідати Володимир Петрович.
– Адже ортопедія та вертебрологія мене цікавили давно. По-перше, цим напрямком займався батько, який для мене завжди був беззаперечним авторитетом. А по-друге, хоча мені хотілося працювати в хірургічній галузі, ортопедія і травматологія приваблювали своїм поліморфізмом у лікуванні: можна було займатися і гострою травмою, і ортопедією, і вертебрологією.
Що особливо мене тоді цікавило, так це патологія хребта. У ті часи був «бум» на мануальну терапію. Ще в 10 класі я зачитувався популярною книжкою відомого лікаря і цілителя Миколи Андрійовича Касьяна «Мануальна терапія при остеохондрозі хребта», яка справила на мене величезне враження. Адже у Касьяна лікувалися космонавти, члени Політбюро, перші особи країни. І мене дуже приваблював такий нетрадиційний, нестандартний народний підхід у медицині. Тому ще на шостому курсі я почав займатися мануальною терапією і, в принципі, вертебрологією займаюся і надалі.
Після завершення навчання у 1997 році Володимир Петрович проходив інтернатуру на базі Рівненської обласної клінічної лікарні.
– З тих пір вже 25 років працюю у відділенні ортопедії і травматології, зараз – Обласний центр ортопедії, травматології та вертебрології обласної клінічної лікарні ім. Ю. Семенюка, – продовжує він. – Паралельно із хірургією хребта, як вже казав, ми користуємося консервативними та мініінвазивними методами, стараємося комбінувати досягнення традиційної і нетрадиційної медицини як на етапі лікування, так і в процесі реабілітації наших пацієнтів.
Окрім надання великого спектра консервативних методів лікування, виконуємо сучасні і надсучасні операції на хребті на рівні столичних центрів або науково-дослідних інститутів.
Це все – заслуга нашого завідувача Валентина Піонтковського, який постійно впроваджує сучасні новітні та інноваційні методики.
А команда ентузіастів активно допомагає йому в реалізації складних вертебрологічних оперативних втручань у нашому регіоні. Зауважу, що саме наш керівник був першим, хто запровадив в Україні ендоскопію хребта та багато інших високотехнологічних втручань. Зараз ми розвиваємо ці напрямки і з деяких пір (теж одними з перших в країні) виконуємо так звану біпортальну ендоскопію, підтримуємо інші сучасні вертебрологічні тренди.
Звичайно, не можна навіть уявити становлення лікаря без постійного навчання та переймання досвіду інших. Володимир Петрович не виняток. Свого часу проходив різноманітні курси спеціалізації у Харківському Інституті патологіі хребта ім. проф. Ситенка, в Інститут травматології та ортопедії АМН України, провідних європейських клініках.
– Майстерність у різноманітних вузьких напрямках нашої професії ми відшліфовували в кращих польських, німецьких і англійських клініках, – додає ювіляр. – Двічі мав змогу стажуватися в Британії на базі компанії Smith&Nephew з питань артроскопії колінного та кульшового суглобів. Пройшов швейцарські курси АО з ортопедії, які мають статус базової кваліфікації для ортопедів у всьому цивілізованому світі, і т.д. Нещодавно ми повернулися з Туреччини, із провідної європейської клініки MedicaBil міста Бурси, де вивчали нові напрямки оперативної вертебрології. А ще ми постійно беремо участь у міжнародних та загальноукраїнських симпозіумах, конференціях із ортопедії, у з’їздах ортопедів-травматологів тощо.
Результат не затримується і широко впроваджується у повсякденній роботі. Володимир Златів, маючи європейські сертифікати за різними напрямками ортопедії, щороку виконує близько 450-500 операцій різної складності. Серед них реконструктивні втручання при травмах та захворюваннях опорно-рухового апарату, артроскопії колінного суглоба, декомпресивно-стабілізуючі операціі при захворюваннях та травмах хребта, сучасні мініінвазивні втручання на міжхребцевих дисках, ендоскопічні дискектомії, пункційні цементні вертебропластики і багато іншого. Крім того, через його руки проходить безліч пацієнтів, які не потребують оперативного втручання.
– Звичайно, ми багато консультуємо, займаємося і консервативним лікуванням. Тобто використовуємо ту ж саму мануальну медицину, паравертебральні блокади, різноманітні хірургічні маніпуляції. Офіційної статистики щодо них немає, але стараємося допомагати людям, – каже Володимир Петрович.
А поза роботою для Володимира Златіва на першому місці – родина. Його дружина Леся Михайлівна – кандидат наук, доцент кафедри стилістики та культури української мови Рівненського державного гуманітарного університету. Має дві доньки – старша, Анастасія, закінчила Львівський медичний університет імені Данила Галицького за спеціальністю акушерство та гінекологія. Зараз проходить інтернатуру в обласному перинатальному центрі.
– Горджуся тим, що Настя вже сама тримає скальпель у руках – зауважує Володимир Петрович. – У цьому році наша старша донька вийшла заміж. Зять Михайло теж лікар-інтерн, але вже, як і я, ортопед-травматолог. Тобто наша медична династія продовжується. Незабаром і молодша донька Ольга приєднається до когорти медиків. Цього року вона закінчує загальноосвітню школу і готується до вступу у вищий медичний заклад.
Не втрималася, щоб не запитати про захоплення нашого ювіляра поза роботою. Їх виявилося чимало.
– На базі нашої обласної лікарні є «медична велоспільнота». Ми вже більше 10 років катаємося, і кожного року долаємо по 5-7-10 стокілометрових професійних марафонів. Стараємося долучати до цього і молодих хірургів, так би мовити, «прищеплюємо їм культуру здорового способу життя», культуру позаробочого спілкування, – посміхається Володимир Златів. – Разом із друзями регулярно відвідую сауну. А головне – вже років п’ятнадцять поспіль маємо хорошу традицію: 19 січня, на Йордан, купаємося у крижаній воді. У кращі роки збирали в ополонці більше 30 медиків. Тобто все що стосується здорового способу життя, раціонального харчування, спорту – це моє.
Недаремно через все життя Володимир Златів проносить тезу давньогрецького мислителя Аристотеля – «Via est Vita» («Рух – це життя»), стараючись постійно перебувати в русі, в динаміці. Якимсь чином цей вислів перегукується і з його спеціальністю, адже лікар щоденно повертає своїм пацієнтам можливість вільно рухатися, дарує їм нову якість та радість життя.
Слово тим, хто завжди поряд
Звичайно, наш ювіляр вже встиг отримати теплі вітання на свою адресу, але хотілося б ще раз побажати йому прямого шляху до обраної мети, здійснення найзаповітніших мрій та подальшого визнання у сфері діяльності, що приносить невимовне задоволення і дає наснаги жити і працювати на повну.
– Ми працюємо разом із 2002 року, тому самі добрі й теплі слова можу сказати про свого колегу, – каже секретар Асоціації ортопедів-травматологів Рівненської області, лікар вищої кваліфікаційної категорії, кандидат медичних наук Віктор Касянчук. – Володимир Петрович – висококваліфікований, прекрасний спеціаліст, який має вагомі досягнення. Та головне, це підтверджено неодноразовими зверненнями до нього пацієнтів, які добре знають і поважають свого лікаря, довіряють йому стовідсотково. Ця людина справді на своєму місці – вміє працювати, хороший колега і прекрасний товариш, з яким приємно бути поряд. Все в нього добре і нехай так буде надалі. Я зичу йому тепла, розуміння, підтримки, усього найкращого в житті, а ще – нових планів та вершин, які, я впевнений, він легко підкорить.
– Це чудовий лікар-професіонал, до якого звертається дуже багато хворих, – погоджується старша сестра медична центру Світлана Безтелесна. – Можливо, повторюся, але Володимир Петрович – справжній професіонал своєї справи, хороший спеціаліст, чудовий батько, відданий сім’янин і прекрасний, надійний колега. Ми його цінуємо, любимо, поважаємо і бажаємо йому миру, злагоди, здоров’я на довгі літа.
– Мій колега – прекрасний фахівець, спеціаліст, сім’янин. І цей перелік можна продовжувати довго, – констатує лікар ортопед-травматолог Юрій Каштан. – Він постійно удосконалюється, підвищує свою кваліфікацію, йде вперед і ніколи не зупиняється на досягнутому. Хочу побажати йому не втрачати темп, і традиційно – щоб був кріпкий і здоровий. Успіхів, нових досягнень та задоволення життям!
– Володимир Петрович – фахівець із великої літери, а ще добра, чуйна людина, – говорить старша операційна сестра Світлана Звірковська. – Як друг, як лікар – він супер. Для мене просто задоволення працювати поряд із ним в операційній. Неймовірна, емоційна, щира людина, яка заряджає своїм позитивом усіх. Хочу побажати Володимиру Петровичу міцного здоров’я, Божої благодаті і не зупинятися на тому, що має, а рости й надалі, бо він того вартий!
Неля ЗАБОЛОТНА