На відміну від пасивних методів на кшталт електрофорезу чи дарсонваля, лікувальна фізкультура набагато ближче до сучасних підходів у сфері реабілітації. Як мінімум тому, що в її основі — рух. Не віра в фізіотерапевтичне диво, а цілком логічна біологічна функція людини.
До ЛФК зокрема відносять: ранкову та лікувальну гімнастику, теренкур (пішохідні прогулянки), плавання тощо.
Навіть Гіппократ і Гален у своїх роботах вказували, що лікувальна гімнастика грає важливу роль у лікуванні пацієнтів. І, звісно, мали рацію.
В основі ЛФК — фізичні вправи. Завдяки цьому вони так схожі з сучасною реабілітацією. Але різниця, в першу чергу, в підходах до надання послуг. ЛФК — ґрунтується на загальнопедагогічних принципах та не враховує індивідуальні потреби і функціональні особливості людини.
Наведемо банальний приклад: обмеження руху розгинання коліна під час ходи може у трьох чи більше пацієнтів виглядати однаково. Втім, причини в усіх різні. В одному випадку — мова про слабкість м’язів передньої поверхні стегна, в другому — про контрактуру м’язів задньої поверхні стегна, в третьому — про біль, набряк, м’язовий спазм тощо. В ЛФК на це не зважають.
Також у лікувальній фізкультурі немає поняття мультидисциплінарного пацієнтоцентричного підходу. Від людей, які застосовують цей метод ви ніколи не почуєте про терапевта мови і мовлення, ерготерапевта чи тим більше про психолога. Все, на що ви можете розраховувати, — сліпе використання дозованої ходьби. Без уваги на етапи, потреби в ортезуванні чи окремій роботі з певними групами м’язів. Те саме стосується комплексу дихальної гімнастики, що є однаковим для всіх.
І хоча ЛФК складно назвати абсолютно недієвою, цей метод безнадійно застарів. Тож радимо замість запорошених, не надто ефективних радянських практик, віддавати перевагу доказовим та сучасним реабілітаційним послугам.
Джерело: МОЗ України
Читайте також: Як часто потрібно водити кота на профілактичні огляди