Наш геніальний філософ Григорій Сковорода в листі до М. І. Ковалевського у вересні 1762 року писав: «У жодній галузі в народі немає такої кількості знавців, як у медицині, і нема нічого такого, про що б народ так мало знав, як про лікування хвороб».
Ці слова актуальні й досі. І стосуються вони як лікування, так і діагностики.
Виявляється, до такої, на перший погляд, простої процедури, як вимірювання артеріального тиску, багато хто підходить по-дилетантськи. Тим часом недотримання методики зводить нанівець виявлені результати.
Не поспішайте з відповіддю
Більшість пацієнтів, котрі страждають від артеріальної гіпертензії, придбали апарати для вимірювання артеріального тиску (АТ), тому коригують прийом антигіпертензивних засобів. І це добре, бо контрольована гіпертензія – це надійний заслін дуже тяжким ускладненням, котрі іноді бувають несумісні з життям. Зазвичай хворі швидко засвоюють головні моменти правильного вимірювання АТ. Що стосується медиків, то для них існує наказ МОЗ України №247 від 10.08.1998, де цю методику докладно описано і де вказано, що вимірювання АТ слід проводити на правій руці (а в ідеалі – на обох), а в осіб віком до 45 років – ще й на ногах.
Дехто з пацієнтів не надає значення цьому застереженню, вимірює тиск лише на лівій руці, мотивуючи тим, що правою їм легше закріпити манжету тонометра. Нічого дивного, адже й на деяких електронних апаратах для вимірювання АТ як основна чомусь вказана ліва рука. Якраз це й неправильно, бо суперечить анатомічній особливості будови серця, що полягає в неоднаковому розподілі тиску крові в судинах, які відходять до правої та лівої рук. Найвищий тиск під час його вимірювання якраз на правій. Звідси й фізіологічна різниця АТ на правій і лівій руках, що може коливатися від 5 до 30 мм ртутного стовпчика.
Для прикладу: на лівій руці АТ становить 140/90, а на правій – 170/100 мм рт. ст. Останні цифри свідчать про необхідність термінового зниження тиску. Отож, вимірюючи АТ на лівій руці і отримавши нормальні результати у разі відносно хорошого самопочуття, можна самозаспокоїтися і прогледіти гіпертонічну хворобу.
Є й інший підступний момент. Один із моїх пацієнтів скаржився на погане самопочуття, підозрюючи в себе щось із тиском. Проте запевняв мене, що регулярно вимірює його і прилад показує норму. Коли ж я попросила переміряти тиск в інших членів сім’ї, то виявилося, що апарат в усіх показував однакові цифри, а отже, був несправний. Як з’ясувалося, ніхто його не перевіряв. А ця обставина теж багато кого може ввести в оману.
Вимірювати АТ рекомендується пружинним тонометром. У разі користування іншими апаратами (електронними) слід двічі на рік проводити їх калібровку. Як це, до речі, й робиться у лікувальних закладах. Дуже зручні в користуванні електронні манометри, проте похибка в показаннях у них досить велика (до 20 мм рт. ст.) та й зазвичай вони швидко виходять з ладу.
Отож, якщо ви відчуваєте якийсь дискомфорт, вимірюйте АТ на обох руках. Або зверніться в медичний заклад, бо самозаспокоєння завжди має бути обґрунтованим.
Як правильно вимірювати
Згідно з рекомендаціями Міністерства охорони здоров’я вимірювання завжди проводять на правій руці. Вона має зручно лежати на столі долонею догори приблизно на рівні серця. При цьому обстежуваний повинен спокійно сидіти безпосередньо перед вимірюванням не менше 3-5 хвилин.
Якщо окружність руки менша за 42 см, використовують стандартну манжету, якщо понад 42 см – спеціальну манжету. Манжету накладають на плече так, щоб нижній її край був приблизно на 2-3 см вище від внутрішньої складки ліктьового згину. Центр гумового мішка має розміщуватись над плечовою артерією. Гумова трубка, що з’єднує манжету з апаратом і грушею, має розміщуватися збоку обстежуваного. Під час нагнітання повітря в манжету той, хто вимірює АТ, промацує пульс обстежуваного на радіальній артерії і стежить за показниками на шкалі. За певного тиску в манжеті пульс зникає. Після цього тиск у манжеті підвищують ще на 20 мм рт. ст. Далі, легенько відкривши гвинт і підтримуючи постійну швидкість випускання повітря (приблизно 2 мм рт. ст. на секунду), вислуховують тони, доки стрілка не опуститься на 20 мм рт. ст. нижче від рівня діастолічного (нижнього) тиску.
Систолічний (верхній) тиск у дорослих визначають появою тонів Короткова (І фаза), діастолічний – повним їх зникненням (V фаза). Відлік рівня АТ здійснюється до найближчої парної цифри (тобто з інтервалом 2 мм рт. ст.). Якщо під час вимірювання АТ стрілка опиняється між двома позначками, враховують найближчу верхню парну цифру.
АТ вимірюють двічі з інтервалом 2-3 хвилини і з двох вимірів фіксують середню цифру. У випадках, коли АТ становить 120/80 мм рт. ст. і нижче, вимірювання проводять один раз.
Галина БАРАБОЛЯ, сімейний лікар ЦПМСД «Ювілейний»