Вже понад рік як Рівненщина почала масово приймати людей з інших регіонів, які змушені були тікати від війни. Тоді область стала прихистком для жителів Київщини, Чернігівщини, Дніпропетровщині, Херсонщини, Донеччини та інших куточків України.
Про це пише Рівненська ОВА.
У той період з’явилися і волонтерські хаби, які стали суттєвою підтримкою для переселенців. Серед них і Центр забезпечення одягом ВПО, який діє в палаці культури та спорту «Хімік».
Він розпочав працювати навіть раніше, ніж планувалося. Волонтери готували відкриття хабу за два дні, але прийшли переселенці, які тікали з дому, в чому були, і жодних речей не мали. Це були люди з Київщини й Чернігівщини, пригадує координаторка Центру Тетяна Хомич.
«Пам’ятаю, як ми думали над приміщенням, де було б зручно розмістити Центр, як шукали волонтерів. Ми дали оголошення і в результаті зголосилися 30 студентів «Острозької академії». Вони й працювали з нами від початку. А потім почали долучатися переселенці, — розповіла Тетяна Хомич. – Першими стали три літні жінки з Бучі. Вони прийшли сюди по весняні речі (бо ж з окупованого рідного міста тікали ще взимку) і попросилися попрацювати з нами. Річ у тім, що їх чоловіки сюди не виїхали – залишилися в Бучі. Зв’язку з ними не було, тож жінки дуже хвилювалися. Ми бачили, що працювати в центрі їм непросто через вік, стан здоров’я. Жаліли їх, просили перепочити й не навантажувати себе. Але жінки переконували, що мають достатньо сил. І їм значно легше щось робити, бо це відвертає від новин і тяжких думок».
Приєднувалися до волонтерів і інші внутрішньо переміщені особи. Якось у Центр зайшла 10-класниця Саша з Кривого Рогу. Вибирала сукню, запитувала у волонтерів, чи їй пасує, і розговорилася. Вона приїхала в Рівне сама, до родичів, а батьки залишилися вдома. Нею тут опікувались, але друзів дівчина не мала. Зрештою, запитала, чи може прийти в Центр наступного дня, щоб допомагати. До слова, вона й справді суттєво виручала.
Волонтеркою Центру стала і пані Алла з Чернігова. Вона тікала з дому під обстрілами. Вивозила літню маму й інших родичів. Приїхала в Рівне до сина. Водночас мала потребу допомагати іншим. Працюючи у Центрі, вона приймала одяг, сортувала, видавала.
«Насправді переселенці дуже гарно реагують, коли серед волонтерів бачать своїх. У нас працює жінка з Сєвєродонецька. Час від часу вона підходить на реєстрацію і запитує, чи нема серед відвідувачів земляків. Якщо такі є, то радіють і вони, і жінка», – каже Тетяна Хомич.
З часом у Центрі турбувалися вже не лише про внутрішньо переміщених осіб, але й про поранених в госпіталях, які також потребували одягу, допомагали й військовим. Восени ж співпрацювали з ГО “Волинський ресурсний центр”, який розповсюджував гуманітарну допомогу від Міжнародної організації з міграції (МОМ), – видавали переселенцям набори посуду, засоби гігієни, матраци, ковдри, постіль. А ще формували бейбі-бокси для вагітних і породіль – у цьому також була потреба. Опікувалися не лише людьми, які знайшли прихисток на Рівненщині, а й передавали допомогу в інші області.
Сьогодні Центр забезпечення одягом ВПО в палаці культури «Хімік» продовжує свою роботу. І свою діяльність волонтери планують розширювати – працюватимуть не тільки з переселенцями, а й із соціально вразливими категоріями місцевих жителів.
А ще тут підтримують зв’язок із людьми, які сюди зверталися і які волонтерили.
«Жінки з Бучі, як тільки змогли, повернулися додому. Їх чоловіки вийшли на зв’язок. Пам’ятаю, як і переселенки, і ми раділи тим дзвінкам. І як чоловіки розповідали що з домашнім господарством, з корівкою і з котиками-собачками все добре, — згадує Тетяна Хомич. – Наша волонтерка з Чернігова пані Алла також поїхала додому. Її будинок вцілів, а ось дім матері зазнав ушкоджень. Але оскільки син мешкає тут, пані Алла час від часу приїжджає в Рівне. І обов’язково приходить до нас, щоб поволонтерити кілька днів».
А нещодавно у Центр завітала вже 11-класниця Саша з Кривого Рогу. Вона також повернулася додому, але не волонтерити вже не могла. Тож в рідному місті вона зараз задіяна відразу в трьох благодійних організаціях. А ще з того часу дівчина побувала на багатьох тренінгах і в Україні, і за кордоном.
«Тепер вона може і нас повчити різним моментам щодо волонтерства, — розповідає пані Тетяна. – Ми дуже раді були бачити Сашу. Вона приїхала якраз на річницю створення нашого Центру, коли ми згадували, з чого і як все починалося».
Тим часом Центр забезпечення одягом ВПО, який знаходиться на 2 поверсі палаці культури «Хімік», працює з середи по суботу. У будні дні – з 10 до 13 години, а у вихідний – з 10 до 16 години.
Фото: Рівненська ОВА
Читайте також: У Краматорську підтопило близько 260 будинків на 30 вулицях