Господиня квартири, в якій вціліла шафа з посудом та васильківським керамічним півником, жива. Жінці вдалося виїхати з охопленого війною міста та переселитися на заході України, розповіли в сюжеті Єдиного телемарафону.
На будинок, в якому розташовувалася квартира з шафою, російські окупанти скинули дві авіабомби.
Рятувальники закінчили розбирати завали під ним, однак людей не знайшли.
Розшукати власницю квартири допоміг сусід Віталій. Жінці вдалося виїхати на захід України в перші дні війни.
В будинок у Бродянці вони заселилися щойно його звели – у 1985 році. Однак невдовзі її чоловік загинув під час ліквідації аварії на Чорнобильській атомній станції.
А потім помер і старший син.
Надія Дмитрівна залишилася жити з меншим сином, який, власне, і прибив знамениту шафу. На жаль, два роки тому він також помер.
У другий день війни, 25 лютого Надія Дмитрівна останній раз зварила суп, пішла з дому та більше не повернулася.
Вона ховалася в підвалі сусідньої багатоповерхівки, а потім їй вдалося евакуюватися.
“З підвалу вийшла в одних черевиках, носках, в оцій куртці, що зараз не мені, і платку. Нічого не взяла”, – каже жінка.
Найбільше Надія Дмитрівна жалкує, що в неї не залишилося жодної фотографії дітей.
Нагадаємо, полиця, яка залишилася неушкодженою, в повністю зруйнованому будинку, стала символом мужності та незламності українців.
Її сфотографувала журналістка “Суспільного” Єлізавета Серватинська. Фото викликало чималий резонанс.
А пізніше люди помітили на шафі вцілілого керамічного півника – виріб Васильківського майолікового заводу.
Мисткиня подарувала двох півників виробництва майолікового заводу Василькова прем’єру Великобританії Борису Джонсону та президенту України Володимиру Зеленському під час їх прогулянки по центру Києва.
журналістка, яка працює з місцевими темами, серед яких освіта, медицина, культура та міські події. Має досвід редакційної роботи, зокрема виконувала обов’язки заступниці редактора. Лауреатка обласного журналістського конкурсу Рівненської обласної організації НСЖУ у номінації «Кращий журналіст року» (2011).