Президент Володимир Зеленський вчора, 14 жовтня, у День захисників і захисниць присвоїв звання Героя України двом військовим. В указах голови держави наголошується, що вони удостоєні нагороди посмертно.
Про це йдеться в указах голови держави, які опубліковані на сайті Офісу президента.
Присвоїти звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» Верхогляд Миколі Яковичу – полковник (посмертно), – йдеться в тексті указу №535/2021.
Іншим указом, під №536/2021, президент присвоїв звання Героя України рядовому Хамраєву Рустаму Шонійзозовичу. Він також удостоєний нагороди посмертно.
У документах зазначається, що звання Героя загиблим військовим присвоєно за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті суверенітету і територіальної цілісності України.
Микола Верхогляд, полковник, командуючий українського миротворчого контингенту у мусульманському анклаві Жепа під час війні у Боснії. Під час наступу армії Республіки Сербської на мусульманські анклави Сребреницю та Жепу забезпечив евакуацію мирного населення Жепи. Разом із тим, населення Сребрениці, де розміщувався голландський миротворчий контингент, евакуйовано не було, що стало причиною до масових вбивств, більш відомих, як «Різанина у Сребрениці».“Це людина, яка вміла приймати рішення. Я служив сержантом, коли Микола Якович проводив перемовини з Ратко Младичем (воєнний злочинець, колишній сербський генерал ЮНА, згодом начальник штабу Війська Республіки Сербської. – Gazeta.ua). Він, попри те, що ми отримували погрози, домігся, щоб цивільні і десятки українських миротворців вийшли з оточення живими. Саме завдяки йому позитивно вирішилось питання для українців і боснійських мусульман – він забезпечив евакуацію мирного населення”, – розповів про події 1995 року громадянської війни в Боснії Андрій Хлусович, побратим і друг Миколи Верхогляда, кореспонденту Gazeta.ua.
30 травня цього року, від важкої форми Covid-19 полковник помер, йому було 66 років.
Рустам Хамраєв, доброволець 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України. Героїчно загинув 17 червня 2014 року під час бою в селищі Металіст під Луганськом. Похований 20 червня 2014 року на Алеї почесних поховань в селі з Гаразджа Луцького району. Один із найактивніших учасників Революції Гідності. На Майдані був з самого його початку – з кінця листопада 2013 року. Вступив до Самооборони Майдану, боєць 14-ї сотні «Вільні люди», після того як «беркутівці» розбили цю сотню, і в ній майже нікого не залишилось – перейшов у 38-у сотню. В лютому під час вуличних боїв у Києві стояв на барикадах, ризикуючи життям, із – під куль снайперів діставав поранених та вбитих своїх побратимів, врятував двох медсестер, сам був поранений і отруєний газами. Отримав контузію. Незважаючи на поранення, у бою був до кінця, не залишивши ні барикади, ні своїх побратимів. Першу медичну допомогу отримав в Києві, згодом в Луцьку Не пролікувавшись до кінця, в березні 2014 року знову повернувся на Майдан. Був волонтером в «МедАвтоМайдані Об’єднаному» («МАМО»), який допомагав постраждалим на Майдані і сім’ям загиблих, жив в наметовому містечку, Коли розпочалася збройна агресія проти України, на війну відправився добровольцем прямо з Майдану.