Продовжуємо розповідь про Похресника Уласа Самчука, який досліджує космос у NASA
– Коли ви вирішили присвятити себе вивченню космосу?
– А я й не вирішував. Це сталося майже випадково, наче так було суджено.
– І ваші батьки поставилися до цього «випадкового» вибору…
–…із приємністю! Мої батьки ніколи не пробували скеровувати мене в якийсь професійний напрям.
Я цікавився астрономією, наукою про нашу Землю, про її існування в Сонячній системі. Ще в 1957 році (інтернаціональний геофізичний рік, International Geophysical Year) я відповідав за виставку нашої школи, присвячену такій темі. Це мене заанґажувало і привело до вивчення фізики, хімії…
Спочатку не було нікого на цьому шляху, хто б мене вів, а згодом з’явилися співробітники, шефи, а потім навіть знані науковці.
– Хто був для вас зразком?
– Правду сказати, не існувало якогось одного прикладу, а було багато знайомих фізиків, астрофізиків. Серед них – Нобелівський лауреат Чарльз Таунс (Charles Townes), Карл Саган (Carl Sagan) – мій і його батько були земляками – та інші.
– До речі, якою була найбільша мрія Карла Сагана? І чи здійснилася вона?
– Багато його мрій здійснилися. Але головна – знайти життя поза нашою планетою – поки що ні.
– Ви не хотіли стати астронавтом?
– Ні. Я навіть пізно почав літати… Мій перший політ був з Лесею – пошлюбна подорож. Коли виникала потреба летіти на конференції, до обсерваторій тощо, то довго не міг спокійно переносити перебування в повітрі, але з часом звик…
– Зустрічалися ви із астронавтами українського походження – Керол Бобко, Робертою Бондар, Брюсом Мельником, Джудіт Рєзнік, Гайді Стефанишин-Пайпер?
– Із Гайді Стефанишин-Пайпер – так. Навіть в посольстві України у Вашингтоні кілька років тому. Вона тут також брала участь у заходах із нагоди 60-річчя першого польоту людини в космос – через платформу ZOOM проводила зустріч з діячами космічної сфери, включно із новим директором української космічної агенції Володимиром Тафтаєм.
Гайді добре спілкується українською мовою і пишається своїм українським походженням.
– Якісь «космічні» події не давали вам привід для зустрічей із президентами США?
– Особистих зустрічей із президентами США не мав. Були поверхові зустрічі з деякими конгресменами, сенаторами і діячами в Конгресі на українсько-американських заходах. Я був присутній у Білому домі, коли президент Клінтон зустрічав президента Кучму. Мав кілька зустрічей і розмов із Кравчуком, а також з Ющенком, як він ще був прем’єром.
– Із Михайлом Яримовичем ви знайомі (українець із Підляшшя, один із керівників NASA, очолював проєкти створення орбітальних станцій для міжпланетних польотів. – Авт.)?
– Так. Я його знав більше як керівника аерокосмічної компанії, як голову міжнародної професійної організації і як діяча в українсько-американській громаді.
– А з Ілоном Маском?
– Особисто його не знаю, але компанії, які він очолює, передбачають здійснити «його фантастичні наміри налагодження польотів на Марс».
– Чому саме на Марс? Чи не пов’язуєте це із вашим відкриттям явища природного лазера СО2 в атмосфері Марса?
– Марс є планета в зоні орбіти навколо Сонця, де може існувати рідка вода, необхідні обставини для розвитку життя, яке ми знаємо. Атмосфера Марса була в минулому більш густою і тому більш теплою, бо елементи, з яких складаються живі клітини, існують по цілому космосу, тому Марс має або мав всі потреби для розвитку й існування «життя». На Марсі поверхня, вода, і температура така, що дозволяє людині вижити можливими способами.
Атмосфера Марса складається з 95% вуглекислого газу. Лазери вуглекислого газу є одними з найбільш ефективних, існують в природі на Марсі і Венері. Але ці дослідження не пов’язані з проєктами польотів на Марс.
– Я читав книгу «Марсіанин» Енді Вейра і майже повірив, що в реальності такий політ може відбутися…
– Дещо так, але це роман.
– Ваш друг Джим Грін брав участь у створенні фільму «Марсіанин». Він був просто консультантом чи щось змінив у сценарії?
– Не знаю, але я думаю він радив і пояснював, що може відповідати реальній фізиці і хімії та технічним можливостям.
Ми всі – діти зір…
– Інші планети нашої Сонячної системи є перспективними для освоєння землянами?
– Крім Марса, немає. Але є місяці: нашої Землі, а в далекому майбутньому – деякі місяці Юпітера і місяць Сатурна Титан, який має атмосферу та обставини, подібні до ранньої еволюції Землі. У Титана – розмір планети, а гравітація трохи вища від земної. Люди би прибавили десь більше половини ваги на його поверхні…
– Може статися так, що людству доведеться десь подітися. І тоді новою «адресою» буде, наприклад, Титан?
– Якщо люди виживуть ще міліарди років, то мусять тікати із Землі. Еволюція, яка триває на Сонці, приведе його до розширення. Воно стане «червоним гігантом» і наша планета опиниться в гарячій атмосфері Сонця. Мусимо тікати або на Титан, або на подібні планети інших зоряних систем.
Атмосфера Титана складається більшістю з азоту, як на Землі. Тому, що Титан десь у 10 разів далі від Сонця ніж Земля. Він дуже холодний, і кисень може існувати тільки в рідкій чи замерзлій формі (вода, лід). А озера, хмари і дощ складаються з рідких вуглеводневих газів метану і етану. Це все може змінитися, якщо Сонце наблизиться до Титану.
– Що дають науці дослідження атмосфери, погоди на інших планетах?
– Атмосфери планет пройшли і проходять різні періоди еволюції: впливи Сонця, гравітації, обертання. Вивчення їх як прикладу поліпшує розуміння нашої атмосфери і її еволюції. Це дозволяє пристосовуватися до довголітніх змін нашої атмосфери і обмежити зміни загрозливі.
– Назвіть сьогоднішні ваші особисті пріоритети в освоєнні космосу.
– Це дослідження, спрямовані на пошук життя поза Землею, детальне вивчення характеристик планет поза нашою Сонячною системою – маємо знайти іншу землю для далекого майбутнього людського покоління.
З астрофізичного погляду дослідження перших моментів створення космосу і його колосально енергійних об’єктів, використовуючи грандіозні телескопи, наприклад, Джеймс Вебб – космічний телескоп (James Webb Space Telescope), і земні (30-ти метрові й більші) телескопи.
– Одного разу я дивився у нічне небо через телескоп, який розташований біля райцентру Андрушівка Житомирської області. То був вражений тим, як виглядають зорі… І тоді я згадав слова видатного українського астронома Клима Чурюмова: «Ми всі – діти зір…».
– Клим Чурюмов був мій добрий друг…
Стосовно його вислову… Ядерний горючий процес в зорях і їхнє знищення (вибухом) творить атоми і молекули, з яких міжзоряні хмари (пил), сонячні системи, планети і все інше складається. Подальші хімічні процеси вживають світло із зірок. Таким чином всі наші клітини колись були матерією зірок…
– У справі освоєння космосу що люди мають вирішити за 20, 50, 100 років?
– Відповідь на це питання може бути неоднозначною. Але головне – освоїти і охоронити «космос» нашої планети і її майбутність. Технологічні досягнення прийдуть. За 20 років люди будуть на Марсі. За 50 років може тут з’явитися колонія. Освоюватимуть Місяць. А за 100 років – тільки Бог може передбачити… Це все досягнемо лише тоді, коли будемо застосовувати знання, здобуті в процесі дослідження планет і космосу з метою збереження клімату, води, і власне, середовища Землі, яка дає нам можливість вивчати наше існування і майбутність у безмірному Всесвіті.
Всі досягнення залежать також від зв’язків між людьми, державами. На жаль, людська історія не така передбачлива, як народження і смерть зірок…
Інтерв’ю вів Віктор МАЗАНИЙ – спеціально для «7 днів»,
м. Меріленд (США) – м. Рівне