Житель Маріуполя став свідком бомбардування російськими окупантами Маріупольського драматичного театру, в якому були сотні жінок і дітей.
Свідок вибуху театру в Маріуполі втік з окупованого Росією міста, пропливши 4 км крижаним морем, щоб дістатися безпечної території України. Про нього написала Як британська газета The Guardian.
Дмитро Юрін був вдома у Маріуполі 16 березня, коли російська бомба вдарила по маріупольському драмтеатру. Його квартира була за пару сотень метрів, через площу з фонтаном. Театр був великим бомбосховищем. Всередині були сотні жінок і дітей.
“Це був жахливий, потужний та величезний вибух. Я чув крики та стогін”, – розповів Юрін.
“Я бачив тіла та шматки тіл. Я витягнув одну жінку, потім дівчинку, а потім хлопчика. Усі постраждали. Ноги хлопчика не рухалися. Він кричав. Мої руки тремтіли. Я був весь у крові”, – продовжив свою розповідь чоловік.
Поруч на землі нерухомо лежала жінка. ЇЇ рідні відчайдушно намагалися реанімувати, тиснучи на грудну клітку.
“Вони намагалися повернути її. Біля неї стояла дитина і казала: “Мамо, не спи”. Жінка була мертва”, – говорить Юрін.
Точна кількість людей, які загинули в результаті російського авіаудару, невідома. Президент України Володимир Зеленський заявив, що загинули 300 людей.
Свідки, у тому числі Юрін, підтверджують, що були десятки тіл. Кажуть, безперервні російські обстріли зробили рятувальні роботи небезпечними.
Юрін розповів, що повернувся до гаража, де ховався із мамою Надією, закурив і проковтнув кілька таблеток. Він вирішив, що мусить вибратися з Маріуполя, який протягом двох жахливих тижнів атакували й оточували російські війська. Місто було відрізане з усіх боків. Він вигадав незвичний план: вирішив, що попливе в безпечне місце.
Юрін – рибалка, він проводив години на Азовському морі зі своїм батьком, ловлячи місцеву кефаль. Чоловік знайшов свої рибальське приладдя, яке раніше використовував для викопування хробаків. Він взяв два мішки для сміття, щоб зав’язати їх довкола шкарпеток, кілька мотузок і чотири 5-літрові пластикові пляшки, щоб використовувати їх як буйки.
Одягнувшись у імпровізований костюм, за словами Юріна, він вирушив пішки до пляжу. Був надвечірок. Він пройшов повз зруйновані будинки.
“Було кілька людей, які шукали воду. Хтось попросив у мене сигарети. Решта міста була безлюдна. Я пішов знайомим шляхом до набережної. Було холодно”, – розказав Юрін.
Чоловік розповів, що пройшов вздовж піску вбрід, а потім занурився у воду. Він проплив 150 метрів, паралельно берегу, і рушив на захід. Вода була дуже холодна.
“У мене цокали зуби. Я ховався за одну з пляшок, щоб мене ніхто не бачив. Іноді я відпочивав на буйку”, – розповів Юрін.
Він плив дві з половиною години. Маршрут довжиною 4 км проходив повз російські позиції в селі Рибацьке і до села Мелекіне, яке до війни було пляжним курортом. Чоловіка трясло від холоду. Він знайшов літню пару, яка прийняла його, дала горілки й тарілку борщу.
Джерело ІА”Уніан”