Фото зробила Аліна Козицька, яка евакуювалася з Маріуполя на початку травня. Літак скидав бомби, а її будинок був за кілька метрів від убивчого радіусу враження.
У її квартирі оселилися російські окупанти, а справжньою святковою їжею став хліб з маслом.
Історію про перебування в окупації маріупольчанки Аліни розповідають у тг-каналі Маріупільської міської ради.
Від війни Аліна ховалася у батьків у приватному секторі. Бачила, як над дахом пролітають снаряди. Сховалися, але стежили, щоби пожежі не перекидалися далі. Горів кожен другий будинок.
“Найстрашніший день – 10 березня. Тоді о 19:30 літак скинув бомбу просто на житлові будинки. Вибило всі вікна, на мене посипалася стеля, оглушило. І якби буквально на один будинок правіше, то, можливо, не було б більше мене. Від бомб літака смерть за одну секунду! Після цього залізла в підвал і не виходила до 9 квітня. Я так хотіла жити, як ніколи. Молилася щодня, щоб нічого не прилетіло до нашої оселі, щоб ми вижили”, – ділиться Аліна.
7 квітня вперше вийшла за пайком в МЕТРО. Її вразило те, на що перетворилися люди. Всі брудні, зарослі, в очах просто сум і страх. Видно, що кожен пережив такий жах, який не передати словами.
“Коли з’явилася можливість виходити з дому, я почала шукати людей. Це неймовірне почуття, коли бачиш нехай брудне, нехай із смутком в очах знайоме обличчя”, – зазначає Аліна.
Коли вона виїжджала, то побачила Маріуполь розбитим, сумним та втомленим. Місто трималося з останніх сил, люди також. Аліні було складно повірити, що на знайомих вулицях немає більше будинків. За її словами, багато хто хоче виїхати в Україну, але це нереально складно зробити.
“У Маріуполі темно щодня, навіть якщо є сонце. Але місто стоїть. Я їхала зі сльозами на очах. Вірю, що колись тут знову буде світло, затишно та радісно. Впевнена, що ми повернемо Маріуполь! Вірю, що Європа допоможе його відбудувати, я хотіла б брати в цьому участь і в подальшому його розвитку. Але тільки якщо під українським прапором”, – зазначає Аліна.