Віталій Магель народився у селі Привільне на Дубенщині. Тут же закінчив школу, а за тим вступив до Національного університету водного господарства та природокористування на кафедру “Водопостачання та водовідведення”.
Старанний, ерудований, життєрадісний юнак поєднував навчання за спеціальністю із військовою кафедрою. Після закінчення з відзнакою магістратури, Віталій залишився працювати в університеті.
“Усі думали, що він будуватиме кар’єру саме в науці, адже все гарно вдавалося, був хорошим спеціалістом. Але Віталій вирішив інакше — спершу його мобілізували у 2014. А вже у 2018 році підписав контракт із ЗСУ, пройшов АТО. Йому дуже подобалась армія, можна навіть сказати, що мріяв про службу, але швидше за все це було його покликання,” – розповідає дружина Віталія Оксана.
Віталій завжди старався бути чимось корисним, тому його телефон вкрай рідко замовкав. Він завжди прагнув допомогти, зарадити. Відкрита, щира людина, яка ніколи й нікому не хотіла зла, навпаки — всіляко підтримував та надихав.
Віталій любив бувати у батьків, які живуть на Дубенщині. Саме тут намагався реалізувати різноманітні задуми — купив овець, аби зайнятися вівчарством. А перед цим опановував бджільництво.
“Віталій зумів поєднати у собі багато різноманітних якостей завжди прагнув спробувати щось нове. Він все знав, всім цікавився і не хотів зупинятися. Та найцінніше — це Матвій. Синочок-першокласник. Для нього Віталій був готовий на все. Взагалі для чоловіка завжди на першому місці була сім’я — ми з сином, батьки, брат…” – продовжує Оксана.
З перших хвилин повномасштабного наступу рф на українські землі, Віталій був на службі. Тоді ще виконував обов’язки начальника штабу тероборони Рівненщини. Спершу старався бувати вдома хоч зрідка, але врешті…
“Останні пів року ми майже не бачилися. Він був весь в роботі. Але спілкувалися при найменшій нагоді. Віталій завжди намагався мене заспокоїти, вберегти, відмежувати від поганих думок. У нього завжди все добре, всі проблеми він вирішить сам… Та й взагалі, він не з тих людей, хто буде розповідати про труднощі чи негаразди. Жодного слова про це, так само і про службу… Головне, аби ми береглися, аби ми не хвилювалися. Така порожнеча залишилась, невисловленість…” – каже дружина Героя.
Життя 31-річного начальника штабу — першого заступника командира військової частини, майора Віталія Магеля обірвалося під час бойових дій поміж селами Амбарне та Мілове на Харківщині…
Прощання із Героєм відбудеться завтра, 19 жовтня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають його на малій батьківщині — у селі Привільне.