Мало хто задумується над тим, що вже тривалий час живемо на пороховій бочці, або ж, іншими словами, на міні сповільненої дії. І це абсолютно – не алегорія, а наша сувора реальність, про що свідчать незаперечні факти. Так, за даними науково-дослідних установ, з карти України за останні 20 років зникло понад 10 тисяч малих річок. Чи не спіткає така ж доля наше рідне Погориння? Адже дедалі очевиднішими стають проблеми, пов’язані з річною Горинь, яка волає про допомогу та попереджає про неминучі негаразди.
Що не так з головною водною артерією краю?
Втім, спершу кілька слів про саму річку. Так-от, Горинь, яка є однією з найбільших правих приток Прип’яті, – водна перлина нашого краю у далекому минулому носила назву Горина, що походить від давньоруського слова «горина» (гориста місцевість). До слова, в басейні річки розміщені села з такими красномовними назвами, як Горбів, Горбаків. Горинь бере початок біля с. Волиця Тернопільської області і живить вологою також Хмельниччину та Рівненщину, забезпечує питною водою сотні тисяч людей, в тому числі мешканців Рівного.
Щоправда, продовжуючи вірно служити людям, Горинь поволі втрачає свою життєдайну силу через недолугі рішення, які призвели до зневоднення річки. Це при тому, що ще місцеві старожили застерігали від абсурдності проведення меліорації у Воскодавах, передрікаючи ймовірну катастрофу. Адже під селом, як дехто твердив, знаходиться озеро, яке пов’язане із річкою. Тому зневоднення Горині може призвести до висушування підземної водойми і провалу села. Про таку небезпеку, як переказують, попереджали й польські пани, що проживали у Воскодавах. Невідомо, чи існували в ті часи технології дистанційного зондування землі, отож не виключено, що таке твердження є нічим іншим, як легендою.
Погориння під загрозою
Проте п’яти -, а іноді навіть і семиметрові, тріщини на берегах Горині, які утворилися після будівництва водозабору для Рівного, є беззвучним голосом ріки про небезпеку: Погориння під загрозою – місцева дамба зневоднює регіон. Отож на лице – масштабна проблема, яка може коштувати дуже дорого, якщо не запобігти цьому. Тому треба починати діяти вже зараз! Принаймні хотілося б почути висновки з «водного питання» наших місцевих експертів та посадовців – чи належним чином використовується місцева дамба і які заходи необхідно вжити для спасіння Горині, щоб у Рівному питна вода була належної якості та в необхідній кількості.
Експертне середовище і під час війни регулярно наголошує: водна безпека держави наразі постала на одному рівні із військовою безпекою. В 2021 році РНБО ухвалила комплекс рішень, спрямованих на збереження водних ресурсів України. Як виявляється, Україна належить до країн, найменш забезпечених питною водою і ось факти, які це підтверджують. За даними Світового банку, Україна – 124-та зі 181 країн світу за показником «кількість питної води на душу населення». Українці майже у 100 разів гірше забезпечені водою, ніж, наприклад, канадці. На одного українця припадає лише 1 тис. куб. метрів місцевого стоку, тоді як, для порівняння, в Канаді – 94,3 тисячі кубометрів.
Хотіли як краще, а вийшло як завжди
Отож, очевидно, що Горинь потребує уваги і допомоги. Таким є висновок, який зробив один з місцевих дослідників Горині Олександр Романчук у своїй праці «Збереження та захист екосистеми річки Горинь».
Аналогічної думки дотримується директор Інституту водних проблем і меліорації НААН Михайло Ромащенко, який серед найбільш важливих екологічних проблем природних вод на території України визначає наступні: «Надмірне антропогенне навантаження на водні об’єкти внаслідок інтенсивного способу ведення водного господарства призвело до кризового зменшення самовідтворюючих можливостей річок та виснаження водоресурсного потенціалу. У останні 25-30 років відбувається процес зневоднення території України, а оскільки водних ресурсів потрібної якості, доступних для використання, стає все менше, а потреба у них усе зростає, то це і обумовило звернення РНБО до цієї проблеми».
На переконання місцевих дослідників, деградація річкової екосистеми Горині теж розпочалася ще в часи проведення огульної осушувальної меліорації. Адже на землях і полях, що оточували село Воскодави, ніколи не було боліт. Лише в найбільш зниженій частині лівий берег Горині був дещо заболочений і являв собою мокрий луг з торф’янистою болотистою місцевістю, де видобували торф.
Яке завдання осушувальних меліорацій
Тому завдання осушувальних меліорацій – «перетворення боліт і перезволожених земель у родючі землі, які мають забезпечувати одержання високих і стійких врожаїв» – виконано з точністю до навпаки. В результаті меліорації на горбистих берегах в басейні річки розвинулися явища стагнації. Масова меліорація невеличких струмків та озерець, які були акумуляторами вологи, внаслідок інтенсивного способу ведення водного господарства призвела до кризового зменшення самовідтворюючих можливостей річки Горинь та виснаження її водоресурсного потенціалу. У нашому регіоні різко упав рівень грунтових вод. Сьогодні від цих озер залишилися тільки сліди. Немає і струмків, які витікали з цих озер, а це вплинуло на повноводність річки. Відтак, для одержання високих і стійких врожаїв вже стало необхідним зрошення.
Експерт ГО «ЕкоПраво-Київ» Олег Листопад наголошує: «Ключовим завданням влади є забезпечення наповненості та якості водних джерел. Для цього треба зберегти Полісся як водного «стража» України».
Важливою проблемою Горині дослідники називають процеси розширеної депресії підземних вод (регіон Гощансько-Острозький) – через необґрунтований забір підземних вод для питного водопостачання м. Рівне. За їхнім висновком, «інтенсивна інфільтрація у підземні водоносні горизонти поверхневого стоку посилює каналізування русла і деградацію річкової екосистеми».
Доповнює формування кризової ситуації у річці Горинь забруднення промисловими і зливовими водами.
Воскодавці переконані, що розпочинати вирішення проблем збереження водних ресурсів нашого регіону необхідно з підняття всіх шлюзів на дамбі в с. Воскодави. А для відновлення та відтворення Горині необхідно передбачити цілий комплекс заходів.
Полісся не випадково називають «водним стражем» України. Лише в Рівненській області налічується 171 річка завдовжки понад 10 км. Усі вони належать до басейну Дніпра. Головною водною артерією є річка Горинь (довжина в межах області 386 км) зі своєю найбільшою притокою Случ. Всі вони перебувають під загрозою зневоднення. Основною складовою наших водних ресурсів є річковий стік. В середній за водністю рік його загальний обсяг складає в Україні лише 87,1 куб. км, що, порівняно з Бразилією (9900 куб. км) є досить скромним.
Чи впишеться Горинь в державну дорожню карту?
Заради справедливості треба сказати, що проблеми Горині не є чимось унікальним у нашій державі. Сучасні водогосподарські та екологічні проблеми набули не тільки загальнодержавного, але й міжнародного значення, стали одним з головних чинників національної безпеки України. Адже штучна зміна природного режиму водних об’єктів призвели до того, що деградаційні процеси почали переважати над самовідновною і самоочисною здатністю водних систем. Такими є висновки Концепції розвитку водного господарства України.
Для вирішення проблем річок Рада національної безпеки і оборони ухвалила рішення, затверджене Указом Президента «Про стан водних ресурсів України», яке передбачає комплекс заходів, спрямованих не тільки на збереження водних ресурсів та водних систем нашої країни, як унікальних складових навколишнього природного середовища, але і на створення умов для підвищення екологічної стійкості та невиснажного використання водних ресурсів України. Аби узгоджувати роботу усіх відповідальних органів, створено Міжвідомчу координаційну раду з питань водних ресурсів України.
Кроки для вирішення проблеми на місцях
Отже, на засіданні РНБО, серед інших, було схвалено такі кроки (їх повинні будуть реалізувати на місцях відповідальні органи):
- провести інвентаризацію об’єктів інфраструктури водного господарства України та створити електронну карту водних ресурсів України, а також впровадити моніторинг їх ефективного використання за допомогою технологій дистанційного зондування Землі;
- посилити відповідальність за порушення водного законодавства, а також за буріння та використання свердловин для добування підземних вод без належних дозвільно-погоджувальних документів;
- залучити кошти, зокрема міжнародних фінансових організацій, для модернізації систем відтворення та ефективного використання водних ресурсів.
Залучення коштів міжнародних фінансових організацій
Останнє є надважливим питанням розширення джерел формування державного фонду розвитку водного господарства. Адже частини рентної плати за спеціальне використання води і в мирний час було недостатньою для його формування. Тому залучення коштів міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних проєктів дозволить мати ресурс для поступового оновлення мереж. А одним з основних завдань Міжвідомчої координаційної ради на державному рівні є підтримка місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у реалізації міжнародних програм, проєктів, угод з питань раціонального використання та охорони водних ресурсів, підготовки та реалізації проєктів з їх відновлення, інноваційного оновлення інфраструктури водогосподарського комплексу, врахування світового досвіду і тенденцій розвитку у сфері охорони, використання і відтворення водних ресурсів.
Як показала нам державна дорожня карта, вирішення проблем, пов’язаних з річками, вимагає комплексного підходу. Спільна діяльність урядових органів, місцевих громад, науковців та громадських організацій є важливою для досягнення успіху в цьому питанні. Також потрібно залучати громадськість до участі у роботі з охорони річок, популяризувати проблеми їх забруднення серед широких верств населення та формувати екологічну свідомість. Одне слово, не бути байдужими. Тільки спільно ми можемо вирішити проблеми, пов’язані з нашими річками. І наша багатостраждальна Горинь впишеться в державну дорожню карту відновлення малих річок. А міжнародні донори допоможуть втілити в життя мрії воскодавців не тільки про модернізацію дамби, але про міні ГЕС та міні млин. Адже ще не так давно Горинь своїми водами освітлювала не тільки Воскодави, а й навколишні села. А зайві кілометри до млина не були перепоною для господарів, щоб поласувати своїх рідних смачною випічкою з добротного воскодавського борошна.
Життєдайна волога вичерпується
Ми розуміємо, звичайно, що посадовці не зможуть повернути нам безліч безіменних струмочків, джерел і озерець, що живили річку Горинь. Ніколи вже не зможуть напоїти всіх охочих своєю «живою» водою сільсьскі криниці «Токарова», «Цимбалова», «Сандикова» з цілющими джерелами, які були в селі найпершими ліками від усіх хвороб. Їх вже не повернути ніколи. Лише в пам’яті старожилів залишаться назви навколишніх озер Миколин лужок, Мнишинське озеро, Чудницьке озерце. А також річок Рудка, Гориньова, Бухта, Вюнка. Це вже втрачено невідворотно. Життєдайна волога вичерпується. І це відбувається шаленими темпами. На берегах в басейні річки розвинулися явища стагнації.
Саме це мало б змусити задумуватись фахівців про те, що в недалекому майбутньому Рівне зможе залишиться зовсім без питної води. Тому необхідно ретельно слідкувати за раціональним використанням і відтворенням водних ресурсів, щоб не допустити екологічної катастрофи внаслідок непоправимої деградації. Отож сподіватимемося, що мрії воскодавських старожилів спонукають посадовців до пошуку міжнародних грантів, а вчених – до проведення наукових досліджень сучасного екологічного стану річкового басейну Горині в умовах зміни клімату з метою мінімізації можливих загроз та ризиків у сфері забезпечення водної безпеки регіону, розроблення наукових основ екологічного оздоровлення та ефективного використання щедрого водного дару, подарованого нам Богом.
Софія САДОВА, правнучка з Воскодав, випускниця факультативу юридичної журналістики НУВГП
Читайте також: Майстриня з Донеччини виготовляє в Рівному іграшки Перемоги
- Які БАДи можна “призначити” самостійно. Лікар назвала безпечні дозування
Вживання біологічно активних добавок без призначення лікаря для багатьох українців стало нормою. Чи можна так робити? Які БАДи можна призначати собі самостійно без лікаря?