Локдаун, що тривав в Україні з 8 по 24 січня, закінчився, і ми знову повертаємося до так званого адаптивного карантину. Про те, яким буде життя після періоду жорстких обмежень, своїми думками з редакцією газети «7 днів» поділився керівник одного з найбільших виробничих підприємств Рівного – Фабрики нетканих матеріалів – Богдан ГАПЯК.
– Для того, щоб спрогнозувати життя після локдауну, – каже Богдан Володимирович, – потрібно дати оцінку карантину, зумовленому пандемією. А вірніше, наслідкам, які він спричинив. Як бізнесмен, оцінюю його насамперед через призму нашого виробництва, «нетканки». Тенденції розвитку текстильної галузі, в тому числі й нашого підприємства, вкрай негативні. я б навіть сказав загрозливі. Це пов’язано передусім із кризою на ринку енергоносіїв. Якщо населення потерпає від підвищення тарифів на газ та електроенергію, то що вже казати про виробництво, де споживання цих ресурсів більше у тисячі разів?
Ще одним неприємним сюрпризом для нас стало стрімке подорожчання сировини. Адже це автоматично призводить до зростання ціни на продукцію, що робить перспективи збуту ще більш туманними. Але останнє, на мою думку, пов’язане не з пандемією, а з бездіяльністю Антимонопольного комітету. І, на жаль, це не випадковість, а тенденція, яка демонструє недостатній професіоналізм нинішньої влади. Більше того, вважаю, ми маємо наразі комплексну управлінську кризу в державі чи не найскладнішу за усі роки незалежності.
Ось кілька прикладів, що підтверджують мою думку з приводу локдауну. У березні-квітні минулого року, коли рівень захворювання на коронавірус був мінімальний, нових випадків COVID-19 реєструвалося по кілька на день, уряд запровадив кількамісячні жорсткі обмеження. Коли ж рівень захворюваності почав рости, замість жорсткого карантину ввели адаптивний. Цей же адаптивний карантин був і в листопаді, коли спостерігався пік захворювання. А коли пандемія в Україні у другій половині грудня пішла на спад, знову вводять жорсткий локдаун?
Ну де логіка? Або чому в окремих супермаркетах закрили полиці з непродовольчими товарами? Це що, зменшило кількість відвідувачів магазинів? А поруч із супермаркетами знаходяться, наприклад, студії вікон та дверей, меблеві салони, де відвідувачів не тисячі на день, як у супермаркеті, а одиниці. Втім, їм заборонили працювати, у той час, коли всі продовольчі магазини та аптеки працюють. Питається, яке цьому може бути розумне пояснення? А тарифи? Одні постачальники газу продають його по ціні 10 гривень за кубометр, а інші – по 7. Отже, по сім також вигідно. То чому в інших йде накручування ціни до десяти? Куди дивиться держава?
А ось ще приклад: уряд з січня стрімко підвищує тарифи на газ, а уже через місяць знижує їх знову практично до попередньої позиції. Цирк та й годі! І таких незрозумілих, а подекуди й безглуздих рішень, безліч. І не тільки в економіці, а й у зовнішній політиці, освіті, культурі. Тому, переконаний, керівництву держави слід більш зважено підходити до прийняття важливих рішень, у тому числі й кадрових.
А що стосується життя після локдауну, то ситуація очікується, м’яко кажучи, непроста. Виробничі непродовольчі підприємства, де продажі через карантинні обмеження зменшилися в рази, змушені призупиняти виробництво, скорочувати персонал, затримувати та урізати зарплати працівникам. Це означає, що купівельна спроможність українців знижується. відтак я не очікую різкого зростання продажів після локдауну. Адже людям насамперед треба за щось їсти, оплатити комуналку, а одяг, меблі та побутова техніка зачекають. Втім, українці – народ стійкий та терплячий. переживемо і ці нелегкі часи. Упевнений, що переживе їх і наша «нетканка».
Записав Олександр СУБОТ
