Його роботи говорять без підписів і пояснень. У лініях і метафорах – війна, абсурд і людська природа. Здолбунівський художник-карикатурист Віктор Голуб перетворив сатиру на форму спротиву: його антивоєнні роботи показують у Європі, Азії та США, друкують у каталогах і періодиці, а виставки мандрують від Рівного до Міннеаполіса.
У центрі його творчості – антипутінська й антирашистська тематика та майже 150 робіт, створених за час повномасштабної війни.
Ім’я здолбунівчанина Віктора Голуба знане не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Він – учасник десятків конкурсів і виставок у багатьох країнах світу. Призер і дипломант більше 50-ти конкурсів карикатури. Член Національної спілки журналістів України та Товариства художників-карикатуристів.
З початком агресії росії проти України антипутінська та антирашистська тематика стала головною в його творчості.
– Пане Вікторе, що спонукало Вас до малювання карикатур?
– Мене завжди притягувало образотворче мистецтво. Я мріяв стати художником, самостійно освоював живопис, щось ліпив, вирізав. Ці навики згодом пригодилися під час служби в армії, де я був незмінним художником при випуску стінних газет і бойових листків. Там і з’явилися перші карикатури.
Завдяки відрядженням часто бував у Києві, де познайомився з відомими українськими художниками-карикатуристами та зміг відвідувати редакції республіканських видань.
Почав брати участь у конкурсах. Перша моя карикатура була опублікована в 1985 році в газеті «Молодь України». З’явилися перемоги, які надихали до нової творчості.
– У карикатурі Ви поєднуєте гумор, сатиру, гротеск. І охоплюєте різноманітні теми?
– Теми конкурсів оголошуються найрізноманітніші: екологія, війна і мир, міграція, ШІ, здоров’я та інші. У них беруть участь сотні художників з багатьох країн світу. Тому завжди приємно, коли вдається вибороти призове місце. Мої малюнки неодноразово визнавалися кращими в Україні, Ізраїлі, Індії, Китаї.
В особистій колекції – десятки призів і дипломів.
– Як зарубіжний глядач сприймає Ваші роботи? Буває, що не завжди гумор, сатиру, яку ми гарно сприймаємо, може зрозуміти житель Америки. Чи я помиляюся?
– Свої роботи я малюю без додаткових слів і діалогів, намагаюся, щоб вони були зрозумілі глядачам різних країн.
Від початку повномасштабної війни рідко беру участь у конкурсах. Цьогоріч взяв участь лише у двох і отримав відзнаки з Куби та Румунії.
Зараз я малюю переважно на антивоєнну та антирашистську тематику. На даний момент уже створено майже 150 робіт. Регулярно їх публікую на своїй сторінці у Фейсбуці.
Провів тематичні виставки «Карикатурою проти війни» в містах Рівне, Львів, Здолбунів, Кременець і Дубно. Деякі з них, разом з роботами інших українських майстрів, експонувалися не тільки в багатьох містах нашої держави, а також у Польщі, Нідерландах, Франції, Японії та США, друкувалися в періодичних виданнях Нідерландів, Бельгії, Франції та Італії.
Підбірки моїх робіт періодично з’являються в аргентинському часописі «Panza verde».
– Нині берете участь у виставці антивоєнної карикатури, яка проходить у США. Розкажіть про це нашим читачам.
– У місті Міннеаполіс проходить уже п’ята виставка антивоєнної карикатури SAY NO TO WAR, на якій є і мої роботи. Сподіваюся, що їх оцінить компетентне журі.
Звичайно, не всі твори однаково вдалі та високохудожні. Але можна виділити малюнок, підготовлений на одеський конкурс у 2022 році. Він був схвально зустрінутий глядачами, отримав багато позитивних відгуків. Його надрукували у французькому SHARLIE EBDO, і двічі використали… шахраї для друкування поштових марок.
– Після видання каталога «Карикатурою проти війни» маєте намір видати збірку своїх робіт?
– Я навмисне, щоб нікого не забути і не образити, не називав прізвища людей і редакції газет, які підтримали мене на творчому шляху. Але не можу не назвати відомого рівненського фотохудожника та видавця Олександра Харвата, який у 2023 році, побачивши мій доробок, організував виставку в Рівному та Львові й видав каталог «Карикатурою проти війни», за що я йому щиро вдячний.
З того часу робіт побільшало, та й на інші теми є достатньо. Звичайно, хотілося б видати нову збірку, але для цього треба зібрати кошти.
Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.
Журналіст із багаторічним досвідом, працює з меморіальними матеріалами про Захисників України, локальними історіями та суспільними темами. У своїх текстах поєднує документальність і уважну роботу з особистими історіями та біографіями.
Працював відповідальним секретарем журналу «Київська старовина» та головним редактором газет «Ірпінський вісник» і «Ірпінь єдиний». Автор кількох книжкових видань. Має досвід соціологічної роботи в КМІС та участі в реалізації медійних проєктів.