Музичний фольклор Полісся завжди привертав увагу дослідників, фольклористів, етномузикантів, а також широке коло залюблених у народну культуру людей.
Людиною, яка зробила вагомий внесок у розвиток фольклористики Рівненського краю, є Василь Михайлович Павлюк – музикант, диригент, педагог, засновник фольклорно-етнографічного колективу «Горина».
Вшановуючи неординарну постать Василя Павлюка і проведену ним значну роботу над створенням студентського фольклорного колективу «Горина», який протягом тридцяти років був провідним ансамблем кафедри музичного фольклору Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету, у світ вийшла книга «Гориною вишита доля». Сюди увійшли спогади про митця і дослідника фольклору його родини, друзів, колишніх учнів і колег (Л. Марчук, Л. Січкарук, С. Шевчук, А. Мізерний, І. Киризюк та ін.), відгуки про його творчу діяльність, опубліковані у місцевій та зарубіжній пресі, авторські обробки різножанрових народних пісень і духовних творів, зібраних у багаточисленних експедиціях Рівненщиною.
Василь Михайлович Павлюк народився 14 серпня 1941 року на Івано-Франківщині. Дуже рано пізнав важку працю. Але його ніколи не покидала мрія стати музикантом. Доля була прихильною до молодого енергійного юнака. Вона привела його спочатку до Рівненського музичного училища на диригентсько-хоровий відділ, а згодом – на музично-педагогічний факультет Рівненського педагогічного інституту та на відділення аспірантури Київського інституту культури. Після закінчення у 1971 році навчання в столиці молодий перспективний викладач розпочинає свою педагогічну діяльність на кафедрі теорії музики Рівненського культосвітнього факультету Київського інституту культури.
Доробок Василя Павлюка становлять записи пісень, які були зібрані ним у перших фольклорних експедиціях на Рівненському Поліссі. Основне завдання, яке ставив перед собою дослідник, – записування пісень зі збереженням місцевих говірок, їх виконання, максимально наближене до традиційної манери співу. Однак репертуар колективу не обмежувався лише пісенним фольклором, адже інструментальна група виконувала цікаву і захоплюючу музику, освоювала хороводні танці Поліського краю.
Думка про створення фольклорного колективу визрівала у Василя Павлюка давно. Цьому сприяли уроки сольфеджування й аранжування зі студентами. Це, по суті, були перші кроки у формуванні молодіжного гурту. Василь Михайлович пробуджував у своїх підопічних любов до традицій, до маминої пісні й бабусиної вишиванки.
У 1979 році в тодішньому Рівненському інституті культури було відкрито кафедру народного хорового співу, першим завідувачем якої став Василь Павлюк. Саме з його легкої руки «народився» студентський молодіжний фольклорний ансамбль із промовистою назвою «Горина». Але назва гурту прийшла не одразу. Першими творами, які виконала щойно створена «Горина», була пісня «У неділю рано…» та веснянка «Ой, уже весна», почута та записана в селі Заслав’я Рокитнівського району Рівненської області й оброблена Василем Павлюком (пізніше увійшла до збірника «Пісні рідного краю»).
Цей період у житті «Горини» був найбільш напруженим і досить складним: становлення і формування колективу, перші фольклорні експедиції на Рівненське Полісся, самостійне записування пісень зі збереженням місцевих говірок… Незабаром відбувся перший концерт – і перший успіх «Горини».
Не лише на Рівненщині знали цей фольклорний ансамбль. Незабутніми для учасників «Горини» стали зустрічі з науковцями Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені Максима Рильського НАН України, які щиро підтримали молодий колектив і запропонували йому у 1981 році гастрольну поїздку до Югославії.
Тодішній період творчості «Горини» відзначався неабияким піднесенням, про що свідчить участь колективу в різноманітних імпрезах, концертах, святах, презентаціях. Особливо пам’ятним став 1987 рік, коли ансамбль виступив на літературно-фольклорному вечорі, присвяченому 110-й річниці від дня народження Гната Хоткевича та 90-річчю від дня народження нашого земляка, поета і перекладача Бориса Тена. Цього року горинянами за підтримки і сприяння Степана Шевчука, тодішнього завідувача відділу фольклору Обласного науково-методичного центру, який упродовж 1999-2017 років обіймав посаду директора Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету, було підготовлено концертну програму, до якої увійшли поліські колядки і щедрівки. Фольклорний ансамбль «Горина» є творчою лабораторією, в якій керівники й учасники досліджують самобутню традиційну культуру, маючи на меті збереження і пропагування кращих її зразків.
Знаменним для «Горини» став 1989 рік, який відчинив їй двері у Європу. Після виступу в Рівному українського хору «Журавлі» з польської діаспори, відбувся вечір-зустріч, де колективи обмінялися концертними номерами. Його імпресаріо Богдан Мартинюк, до речі, наш земляк, щиро дякуючи за виступ, запросив Василя Павлюка і фольклорний ансамбль приїхати із концертами до Польщі.
Традиційними для «Горини» стали турне містами й селами Польщі з новими концертними програмами. Їх щороку з нетерпінням чекають у Варшаві, Любліні, Холмі, Білостоку, Кракові, Гайнівці, Сім’ятичах, Черемсі, Замості, Більську Підляському, Томашеві, Грубешові та інших містах. Про український колектив не раз писала польська преса. Його учасники робили аудіо- та відеозаписи, а також концерні записи на Польському радіо і телебаченні. «Горину» щиро вітали представники польського Міністерства культури та Союзу українців Підляшшя, Варшавської музичної академії та Люблінського університету. Колектив був першим, хто за весь післявоєнний період завітав до українців Підляшшя. Зокрема до Межилиста, Крив’ятичів, Кліщеля, Кноридів, Яблочина, Орлі, Канюків. А ниткою єднання українців стала пісня, адже старожили цього польського краю пам’ятають варіанти окремих пісень, які до них привезли гориняни. Відтоді щорічні зустрічі стали постійними і продовжуються й нині. Крім того, Василь Павлюк кілька місяців працював інструктором фольклорних колективів у Більській та Сім’ятицькій ґмінах Білостоцького воєводства, де записав і розшифрував близько 50 нових пісень Північного Підляшшя, а також долучився до створення там двох нових українських колективів.
До речі, учасниками «Горини» були й вихідці з Підляшшя – Ірена Шеретуха і Еля Рижик, котрі навчалися в Рівненському інституті культури. Вони займалися дослідницькою працею, брали участь у міжнародних студентських наукових конференціях. Зокрема Еля видала збірку пісень «Рогульки Підляшшя». Як переконував Василь Павлюк:
«Фольклор є мистецтвом синкретичним, невіддільним від природного середовища! Він спирається на традицію, сформовану тисячами поколінь». Василь Михайлович часто наголошував студентам, що «фахівець мусить черпати матеріал з народного джерела». Нині його студентки продовжують традиції «Горини» на Підляшші, а створений ними фольклорний колектив «Ранок» не раз був переможцем фестивалів. Зокрема й Міжнародного фольклорного слов’янського свята «Коляда – 1997», що проходив у Рівному. Крім того, учні Ірени Шеретухи та Елі Рижик – лауреати Всеукраїнського конкурсу молодих виконавців української народної музики «З народного джерела».
Вагоме місце в репертуарі колективу посідає духовна тематика, родзинкою якої стала «Молитва до Божої Матері» («Біжать у Почаїв стежки та дороги»). Її записали Наталія та Лілія Лисяк у с. Шостаків на Рівненщині, а обробку для народного хору здійснив В. М. Павлюк. Незабаром побачила світ листівка із текстом цієї «Молитви». Голова Рівненської «Просвіти» розіслав її в обласні просвітянські центри України. Прикметно, що на одному з концертів у Тернополі хоровий колектив із Запоріжжя виконав цю «Молитву» у волинському варіанті. Твір припав людям до душі і має широке коло прихильників.
Варто відзначити «Різдвяний тропар» (гімн) – найголовніший твір різдвяних співів, який виконується як заспів до різдвяних концертів, а також рідкісний твір «Про Холмську Божу Матір», записаний Василем Павлюком у с. Антонівка Володимирецького району.
Після виступу «Горини» у Євангелістському храмі Варшави місцева газета «Наше слово» від 2 липня 1993 року написала: «… вже кілька років підряд святкова атмосфера немислима без такої прикраси, якою є «Горина». Дивує виконавська майстерність колективу з України, тонке відчуття характеру кожного твору, глибоке проникнення в музичний твір, надзвичайна природна інтонація і висока технічна майстерність, а найголовніше – невимушеність, велика любов до рідної культури…». Ансамбль «Горина» став переможцем багатьох престижних конкурсів, учасником більш як десяти міжнародних студентських фестивалів. Зокрема й «Підляська осінь».
У 1994 році «Горина» готувалася відзначити своє 15-річчя. Тривала значна робота з удосконалення концертної програми. Колектив оновив репертуар, який став його «золотим фондом». «Гей, вкраїнці, рідна мова ще живе, святая», колядка «Ой на Вкраїні зорі засвітили», стрілецька пісня «Світить місяченько ще й ясная зоря», пісні на слова Т. Г. Шевченка «За байраком байрак…», «Ой чого ти почорніло…», «Заповіт» – це лише невелика частинка із доробку горинян. Була також думка показати два автентичні весілля – покутське і поліське. Автор статті також долучався до цієї роботи, йому Василь Павлюк (разом зі скрипалем Олександром Бухальським) доручив підготувати інструментальний ансамбль, що супроводжуватиме дійства. Ми поринули в роботу. Василь Михайлович під час репетицій був надзвичайно вимогливим керівником, прагнув, аби кожен твір – пісня чи танець – були бездоганно відпрацьовані, представлені на високому професійному рівні, а тому ніколи не шкодував свого часу на роботу з колективом.
Василь Михайлович записав понад 200 пісень, значній кількості з них дав сценічне життя. Місцевий фольклор став основою його композиторської творчості. Частина пісень у його обробках нині виконується навчальними та самодіяльними колективами Рівненщини. Деякі з них видрукувані у збірниках «Пісні рідного краю», «Пісні у весільних обрядах» та ін.
Гарним задумом Василя Павлюка було створення у Рівненському інституті мистецтв музею фольклорного ансамблю «Горина». Але втілити його в життя вдалося вже його учням – Сергію та Людмилі Востріковим, яким у 1994 році Василь Михайлович передав керівництво ансамблем. На стендах розміщено фотографії, газетні публікації, інформацію, де представлено становлення та творчу діяльність колективу.
Саме в цьому музеї від дня свого заснування й донині співає «Горина».
Колишні учасники ансамблю очолюють нові фольклорні колективи, продовжують славні студентські традиції, пізнають духовний світ наших предків: Р. Цапун – керівник фольклорного ансамблю «Джерело» РДГУ; Л. Гапон – керівник фольклорного ансамблю «Волиняни» РДГУ; Ф. Гощук та Г. Феськів – керівники хору відповідно у Березнівському та Костопільському районних будинках культури та багато інших.
За пропагування музичного фольклору Василеві Павлюку присвоєно почесне звання «Заслужений працівник освіти України», а також вчене звання доцента. Крім того, він – лауреат Обласної літературно-мистецької премії імені Бориса Тена, премій імені Миколи Костомарова та Миколи Лисенка, член Національної спілки краєзнавців України та Обласної асоціації композиторів Національної всеукраїнської музичної спілки.
12 червня 2010 року Василь Михайлович відійшов у засвіти, не доживши до свого 70-річчя кілька місяців. Він завжди житиме в мистецьких діяннях своїх численних учнів-горинян.
Богдан СТОЛЯРЧУК