Вулиці Героїв у Рівному. На очищення міста від «руського міра» та пережитків радянської доби знадобилося менш як рік. За цей час у місті демонтували всі пам’ятники та перейменували вулиці, які мали бодай щось спільне з росією та радянським союзом.
Почалася активна фаза дерусифікації та декомунізації відразу ж після початку повномасштабної війни. Секретар Рівнеради Віктор Шакирзян запропонував змінити назву вулиці Костромської на Героїв Маріуполя. Вулиці у Рівному тепер матимуть нові назви (ПЕРЕЛІК)
Про те, як відбувалося визволення Рівного від павутиння ворожої ідеології та на чиї імена тепер носитимуть вулиці міста, Віктор Шакирзян, який очолює комісії з питань перейменування міських об’єктів, розповів журналістові «Семи днів».
Перейменування вулиць в Рівному
розпочалося з Костромської
– Вікторе Володимировичу, чому перейменування вулиць у Рівному розпочалося саме з Костромської?
– Питання дерусифікації та декомунізації Рівного, як на мене, вже давно треба було завершити. Втім так склалося, що останньою крапкою терпіння стала розв’язана росією проти України повномасштабна кривава війна. Вона показала всьому світу справжнє обличчя так званого старшого брата «дружніх» народів, з його неприхованою імперською ненаситністю та варварським нутром. Ми на власній шкірі відчули наскільки підступно нам нав’язувався історичний і культурний спадок «руського міра».
Показовий приклад, який мене обурив до глибини душі, пов’язаний з містом Костромою. Місцева влада цього міста, яке свого часу було містом-побратимом Рівного, публічно підтримала криваве вторгнення росіян в нашу країну, розгорнувши на центральній площі Костроми полотнище з літерою «Z». Виставляти цю рашиську свастику, яку вони малюють на танках і військовій техніці, в центрі міста – це був плювок в лице всьому нашому народу і всім нам рівнянам.Звісно, такого цинізму не можна було ні простити, ні стерпіти. Тому й ініціював перейменування вулиці Костромської на честь Героїв Маріуполя, які до останнього захищали місто від небаченої навали окупантів. Скрізь довкола горів метал, а вони стояли. Захисники Маріуполя заслуговують на честь і славу!
– Відтак, наше місто стало першим в Україні, де вирішили раз і на завжди позбутися всього, що пов’язане з росією?
– Рівне не тільки перше в Україні місто, де в стислі строки провели дерусифікацію, а й декомунізацію. Ми за дуже короткий час прибрали пам’ятники й перейменували вулиці, пов’язані з тоталітарним радянським режимом. Тобто вирішили прибрати усе й одразу.
Так, ще в квітні минулого року спершу демонтували пам’ятник самохідній артилерійській установці на вулиці Соборній, біля пивзаводу. В народі його ще називали «танк». На цьому місці буде стояти наша українська воєнна техніка, яка нині захищає Україну від російських окупантів. А радянську САУ перевезли на Пагорб Слави, де дуло артустановки тепер символічно направлене у бік москви, а не в напрямку Європи, як це було раніше.
Така ж доля спіткала пам’ятник Михайлу Богомолову, який двічі встановлював радянську владу в Рівному: у 1920 році та у вересні 1939-го. Крім того, забрали з парку імені Тараса Шевченка пам’ятник і Олеко Дундичу – учаснику Першої світової війни, громадянської війни в росії та війни проти Української народної республіки в складі більшовицької росії.
У центрі міста, на Театральній площі, демонтувати стелу (героїв радянського союзу, – ред.), на місці якої створили мурал у пам’ять про загиблих друзів-захисників з полку Азов. На стінописі зображені обличчя рівненських бійців Костянтина Друзя та Віталія Семчука з позивними Ейс та Рут, які загинули під час оборони Маріуполя. Своєю чергою, з військового меморіалу на кладовищі «Дубенське» демонтували фрагменти з радянською символікою. Це ордени й таблиця з переліком військових частин на пілонах і зірка з вічного вогню. Там же з Алеї слави прибрали погруддя енкаведисту й диверсанту червоної армії Миколі Кузнєцову, який влаштовував диверсії у Рівному…
Рівне позбувалося залишків радянської епохи
– Кузнєцовим ви, вочевидь, дістали росіян до печінок, через що вони оголосили вас «головним русофобом» у Рівному і відкрили кримінальну справу. А як самі рівняни поставилися до демонтажу пам’ятників, перейменувань вулиць?
– Абсолютна більшість однозначно підтримала. Хоча дехто досі не позбувся радянського менталітету. Виявилося, що серед нас ще є люди, які ностальгують за СРСР. Коли, скажімо, ми з комунальниками приїхали на кладовище «Дубенське» демонтувати пам’ятник радянському розвіднику Миколі Кузнєцову, який наробив лиха у Рівному, то нас почала сварити якась бабуся. Були люди, які 9 травня несли квіти до Вічного вогню. Коли ми прибрали танк з району пивзаводу, то після його знесення до нас приходила жінка і плакала. Були й такі, які писали мені у соціальних мережах та скаржилися на такі мої дії. Не багато, але траплялися поодинокі випадки, коли висловлювалися невдоволення: нащо, мовляв, Дундича на Генерала Безручка перейменовувати, або площу Короленка на Площу Європейську? Є багато українців, які були до останньої краплі крові патріотами. Якщо ми не будемо поважати свою історію, ніхто не поважатиме нас. Я чомусь ніде у Росії не зустрічав вулиці названі на честь українських діячів.
Зрештою, я вважаю так: якщо ми прийняли рішення перейменувати вулиці (назви яких пов’язані з країною агресором), то маємо бути послідовні й позбутися водночас і залишків радянської епохи у нашому місті. Наступні покоління на символах радянської доби точно не мають виховуватись, вони всі мають переміститися в одне місце – на Пагорб Слави, де хочемо створити музей радянської окупації (чи краще сказати радянського мотлоху).
Ми маємо пам’ятати кожного,
кому зобов’язані життям
– Вікторе Володимировичу, а за яким принципом підбирали нові назви вулиць?
– Над цим працювала комісії з питань перейменування міських об’єктів, до якої входять представники міських управлінь, історики, краєзнавці, громадські активісти. Це було необхідно, задля відновлення історичної справедливості, викорінення з нашого культурного, інформаційного простору символів російської та радянської окупації.
Цими вулицями будуть ходити наші діти, яким не варто засмічувати свідомість ворожими наративами. Поки українські військові у важких кровопролитних боях виборюють кожний метр нашої землі, ми просто не маємо права залишати принесені окупантами назви. Загалом за останній рік перейменовано 79 вулиць міста. Названі здебільшого іменами видатних українських (в тому числі причетних до Рівного) діячів, письменників, Героїв, які полягли за незалежність України. Серед них і загиблі учасники АТО, і воїни, котрі віддали своє життя за рідну землю у перші дні російсько-української війни.
Важливо, щоб наші діти чітко розуміли, хто вони, наші герої. Чому, наприклад, перейменували Костромську на Захисників Маріуполя. Назви вулиць розповідатимуть нашу історію, відкриватимуть забуті і замовчані імена цвіту нашої нації. На жаль, ніхто не думав, що буде стільки полеглих. Наші Герої, демонструючи самовідданий патріотизм, незламне бажання за будь-яку ціну відстояти свою країну, й зараз гинуть. Важко дивитися в очі матерям, батькам, дітям, вдовам полеглих Захисників… Розумієш, наскільки це нестерпно боляче.
Ми маємо пам’ятати кожного, кому ми зобов’язані життям. Тому у задумі – виготовити який спільним для всіх наших загиблих Захисників меморіальний об’єкт (чи то мурал, чи якусь стелу), де будуть закарбовані імена усіх, хто ціною свого життя заплатив за Перемогу!
Спілкувався Василь ГЕРУС
Читайте також: На щиті монумента «Батьківщина-мати» в Києві з’явиться український герб (відео)
- У Рівному 20 травня прощатимуться з двома Героями
Завтра на майдані Незалежності у Рівному віддадуть останню шану двом захисникам України Вадима Огоновському та Радіону Донову, які поклали у боротьбі за свободу своє життя. Вадим Огоновський народився 26 червня 1985 року в селі Малий Олексин. Розпочинав навчання у…
