Щороку, 27 червня, Рівненщина оживає по-особливому. У Міжнародний день рибальства тут не просто ловлять рибу — тут варять вуху. Але це не просто страва. Це ритуал. Це запах диму, що підіймається над очеретами, це перша ложка гарячого бульйону з рук старшого рибалки. Це день, коли громада стає родиною, а природа — святинею.
Традиція, що пахне димом і рибою
На березі водойми — пожвавлення. Старші готують котли, діти — збирають гілки, жінки нарізають овочі, а чоловіки з повагою вичищають рибу. Карась, короп, окунь — свіжа, тільки з води. У казан йдуть картопля, морква, цибуля, перець, лавровий лист і щедра пригорща зелені. Усе — на багатті.
«Вуха — це не просто страва. Це — наш голос природи, — каже Петро Іванович, місцевий рибалка. — Варимо її з душею, бо тут зібране все: риба, вогонь, земля і вода».
Рецепт «по-поліськи» — з душею
Поліська вуха — проста, як народна пісня. І саме в цій простоті — весь смак:
- Різні види свіжої риби (карась, короп, окунь)
- Картопля, морква, цибуля
- Спеції, зелень
- І найголовніше — свіже повітря і терпкий запах багаття
Рибу очищують, ріжуть і варять у казані з овочами. А коли все готово — скликають усіх до спільної трапези.
Урочистість першої ложки
Перед подачею — невелика, але значуща церемонія. Першу ложку вухи куштує найстарший рибалка. Лише після цього можна частувати всіх. Це — символ шани, традиції, безперервного зв’язку поколінь.
І тоді починається справжнє свято: хтось співає під гармоніку, хтось бере участь у конкурсі на «найбільший улов», а дітвора намагається зварити свою першу вушку в маленьких казанках.
Більше, ніж суп
Вуха тут — це не просто їжа. Це емоція. Це соціальна дія. Бо разом з частуванням йде і прибирання берегів, і майстер-класи для малечі, і трансляції онлайн для тих, хто не зміг приїхати. Тут розуміють: турбота про природу — це продовження турботи одне про одного.
І хай кожна ложка вухи нагадує: ми — частина природи, частина громади, частина історії.
Читайте також: У Рівному відкрили перший одноденний етнотабір для дітей