Для всіх свідомих українців, борців за державність України потрясінням стала звістка про підступне вбивство великої дочки України – науковиці, націоналістки Ірини Дмитрівни Фаріон.
Автор: Тетяна РЕДЮК (ЯСКАЛ), вчителька, депутат 5-ти скликань Рівненської міської ради, ветеран руху «Просвіти», «Союзу українок»
Постріл у Фаріон – це постріл у наше серце, нашу мову, нашу національну культуру, історичну пам’ять, ідентичність.
Смерть такої непересічної особистості – це велика втрата для України, для нашої науки, нашого інтелектуального фронту…
Вона загинула, як гинули наші герої – борці за українську ідею – Симон Петлюра, Євген Коновалець, Степан Бандера. Їх відстрілювали по світах, а її національні вороги вбили в патріотичному Львові.
Так, вона була безкомпромісною, дивувалась та обурювалась, як довго люди після вихолощення національної пам’яті дозрівають до звання українця-патріота; як не докладають зусиль, праці розуму й душі до формування в собі патріота-борця; як не борються перш за все зі своїм духовним ледарством; як не докладають зусиль до вивчення мови, пізнання історії України.
Адже боротьба за Україну у 80-х – 90-х роках 20 століття почалась із боротьби за надання статусу державної українській мові, за українську символіку, історію, духовну генеалогію.
Думаю, багато хто пам’ятає про значення рідної мови слова українця-патріота, педагога світового рівня й визнання К.Ушинського – «Немає мови – немає народу!».
Ніколи не стояла пані Ірина осторонь такого болючого для України мовного питання. Великодостойна Ірина Фаріон була й залишилася в лавах борців за рідну мову, а отже, й за народ, за українську державу.
Вона аналізувала нові суспільні виклики, турбувалась за розбудову державного статусу рідної мови.
Її діяльність була спрямована проти нової спланованої та організованої колонізації української мови, бо нашу мову тепер штучно засмічують уже не русизмами, а англізмами. Вони вже заполонили український мовний простір, буквально засмітили мову. І її це дуже непокоїло.
На догоду англійській мові з української безпідставно викидаються, оминаються питомо українські слова, фрази. А це збіднює нашу рідну мову.
Уболіваючи та турбуючись про нашу рідну мову, вона пише кілька наукових праць, зокрема «Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті!».
Міністерство освіти має прислухатись до пропозицій науковиці та припинити впроваджувати в освітні заклади колонізацію через неправомірне нав’язування англійської лексики.
Ми будемо зберігати про пані Ірину пам’ять: популяризувати її твори, в Рівному буде проведена посмертна презентація її останньої праці.
Ірина Дмитрівна була і залишиться нашим духовним знаменом, нашим взірцем і джерелом нашої духовної сили.
Такі імена навіки залишаються в історії та в пам’яті народу.
Читайте також: Причетність російських спецслужб до вбивства Фаріон перевіряє СБУ