У напруженій тиші прикордонної траси з’являються проблискові маячки. Гурт селян стрімко зупиняється на узбіччі — час спливає на секунди. Вони сплітають прапори, машуть руко під вікнами швидких. Так починається обмін полоненими ― і неофіційний ритуал щирості у прикордонних селах. Саме тут, від кордону до обласного центру, мешканці перші бачать повернення наших.
За матеріалом «Главком»
Скільки стоятимеш — неважливо
У селі Калиничі (назва змінена) жінки — Валентина, Людмила, Ірина — виходять на трасу зранку. «Якщо автобуси виїхали туди — чекайте наших назад», — каже одна з них. Сигнал іде ланцюжком через «сільське радіо»: від працівників автозаправок до продавців у крамницях біля дороги.
Часом доводиться стояти шість годин — зимою, холодом, вітром, але ніхто не нарікає. «Їм же три роки чекати, то що той один день?» — резюмують селянки.
Селяни з “внутрішньої мережі”
Спочатку надходить новина з найближчого до КПП села — там, де обмін стартує. Далі мобілізується вся мережа — телефонні дзвінки й групи. У Вороничах 86‑річна Юлія Дмитрівна щодня дзвонить: «Поїхали автобуси ― готуємось!» — і разом із сусідами виходить на трасу. «Між іншим, це вона — наша розвідниця», — сміються земляки.
Спільна радість у Редьках
У селі Редьки (назва змінена) — третій день поспіль: автівки, велосипеди, мотоцикли виїхали до місця зустрічі. Частина села чекає в густу групу під плакатами та прапорами з підписами батальйонів і волонтерських тероборони. Тут спільнота, волонтери‑школярі з гуртка «Гараж», бібліотекарка й місцеві — усі в очікуванні мить єднання.
1500 посилок військовополоненим
Анна Дубовик зауважує: «Ми три роки бачили один одного лише на похоронах. А тепер — надія і сльози радості». Це обійшлося без офіційної влади — лише дружнє ставлення: «Сільрада лише просила розосереджуватись вздовж дороги».
Сльози вдячності у відповідь
З автобуса лунають слова: «Молодці! Дуже приємно!» Одні плачуть від браслетів, які сплели діти, інші — від побачених селян. «Плакали двічі: перший — коли зав’язали жовто‑блакитний браслет, другий — коли бачили людей вздовж дороги», — розповідають звільнені.
Дев’ять місяців полону: історія повернення «Тихого»
Супроводжуючі зазначають: для багатьох обмін все ще здається нереальним — але саме такі хвилини повертають відчуття дому і довіри: «Вони помічають кожен листочок, пташку. Це їхні перші глибокі враження».
Цей простий, але потужний жест — вихід людей на трасу — перетворюється на символ єдності і підтримки. Обмін 1000 на 1000 став потужним викликом не лише для влади, а й для кожного українця. І прикордонні села стояли перші — трималися, молилися й зустрічали нових героїв. Адже це не просто акція ― це народна традиція любові, яка давала віру та силу, поки вони були в полоні.
Сьогоднішня зустріч – не лише слова, це плече підтримки, щире серце й коло надії для кожного, хто повернувся додому.
репортаж Ольги Худецької, 7 червня 2025 року
Читайте також: 9 червня у Рівному поховають полеглого захисника
- Як захистити дім від мух: ефективні способи та домашні засоби
Коли теплі дні приносять із собою сонце, квіти й аромат літа, ми охоче відкриваємо вікна та двері, впускаючи свіжість у свій дім. Але разом із повітрям непомітно прослизають і ті, кого ми бачити зовсім не раді — настирливі мухи. Їхній…