fbpx

В Рівному попрощалися з загиблим на Херсонщині воїном

Діліться інформацією з друзями:

У неділю, 26 листопада Рівне попрощалося із воїном по життю, який весь свій земний шлях присвячував боротьбі за країну 42-річним Андрієм Відніком.

Від початку вторгнення Андрій служив у ДФТГ Рівненської громади, а з серпня 2023 року став командиром штурмової бригади на нулі.

Андрій Віднік народився 17 серпня 1981 року у селі Білин, Волинської області. Здобув дві спеціальності – “Прикладна математика” у НУВГП та будівельника. Тож поступово розвивав власну справу – був директором будівельної фірми. Разом із дружиною виховав двох синів, яким зараз 15 та 13 років.

“Він служив в армії, тож вже 24 лютого 2022 року, як тільки розпочалось повномасштабне вторгнення, Андрій став частиною ДФТГ Рівного. Там його цінували і поважали, врешті він став командиром 2 взводу РШР (роти швидкого реагування) ДФТГ Рівненської міської територіальної громади №1, пройшов навчання з легіонерами. Так було рівно до 17 серпня 2023 року, до його 42-річчя. Наступного дня – 18 серпня – його мобілізували,” – розповідає дружина Героя Алла.

Про службу в зоні активних бойових дій Андрій дружині розповідав мало, більше – друзям. Проте, досвід 20 років подружнього життя дався в знаки, тож приховувати від другої половинки мало, що вдавалося.

“Було складно, він не говорив, що боїться… Хоча, всі люди бояться. Андрій ще за часів служби в ДФТГ прагнув бути на полі бою, це була його місія, він готувався до цього. Він пішов на передову командиром штурмової бригади у страшне місце, це я знаю від очевидців,” – продовжує Алла.

Андрій Віднік був активним учасником змін у нашій країні, прагнув зробити так, аби закони дбали про людей, а підприємці могли спокійно вести бізнес. Він відчував усі процеси, які відбувалися в країні, відповідально ставився до роботи та найманих працівників.

“Він був воїном по життю, який поважав людей і дуже мало говорив про себе,” – каже дружина.

42-річний сержант, командир відділення Андрій Віднік загинув 19 листопада 2023 року у бою на Херсонщині.

“Це було його місце, його місія, остання висота. Як розповів мені його командир: висоту вони взяли, але ціною власних життів… І знаєте, Андрій інакше померти не міг…” – каже Алла.

Читайте також: Стан захисних укриттів на Рівненщині під контролем прокуратури