«1,5 кілометра до позиції вистачало, щоб вмерти разів вісім», – прикордонник з Рівненщини на все життя запамʼятав вихід з Бахмуту
У 2014 році він потрапив під першу хвилю мобілізації в ЗСУ. Рік керував бойовою машиною піхоти. На своїй броньованій «ластівці» побував у найгарячіших точках фронту. Думав, побачене позаду, та 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення.
У жовтні 2022 року Богдан став в однострій із прикордонниками Донецького прикордонного загону. На фронт військовий поїхав техніком-водієм, а став тимчасово виконувачем обов’язки командира застави вогневої підтримки.
Був важкий вуличний бій. Групу прикордонників взяли у кільце.
– Командир зібрав нас і сказав, що потрібно виручати хлопців. Ніхто не вагався, поїхали всі, – згадує Богдан.
З техніки у прикордонників практично нічого не залишилося. Через постійні обстріли транспортні засоби було знищено, ледь тримався старий УАЗ. В машини постійно відмовляли гальма, тому за кермо сів досвідчений водій.
– Всі вирішили, що після БМП «буханка» без гальм мене не злякає. По гаражах ми знайшли ще «Жигулі». На тому і рушили, – додає прикордонник.
Побратимів відбивали з важкими втратами. Командира було поранено. Офіцерів у групі не було. Керувати довелося сержантам.
– У командира були осколкові поранення, найбільше постраждала нога. Він був на межі втрати свідомості, а бій тривав. Потрібно було керувати людьми. Сержантів було багато, але побратими довірили це мені. В мене досі болить душа за той день, – зізнається Богдан.
У бою прикордонники втратили 6 побратимів. Вийти з-під вогню не вдавалося. З неба за українськими захисниками спостерігав ворожий дрон. Мінометні обстріли не вщухали. Тоді Богдан вирішив будь-що буде і побіг до автомобіля. «Жигулі» вдалося підігнати максимально близько. До машини евакуювали пораненого командира. У той день його врятував планшет і магазин до автомата. Уламки, які могли стати смертельними, застрягли саме там.
– Не всім, на жаль, так пощастило. Від влучання гранатомета загинув наш побратим Анатолій. Ми взагалі не хотіли його брати з собою, в той день йому виповнилося 49 років, а ввечері ще й онучка народилася. Біля нього від осколкового поранення в обличчя загинув другий побратим, третьому влучило в спину. Ще трьох втратили на виході, – згадує військовий.
Керувати довелося Богдану
Поки командир відновлювався, керувати довелося Богдану. Каже, заступати на позиції було легше, ніж відправляти туди людей. Найважчим моментом в організації було правильно спланувати переміщення. Адже саме дорога зазвичай калічила і забирала життя.
– 1,5 кілометра до позиції вистачало, щоб вмерти разів вісім. Під час виконання страшно, але легше. Найважче якраз оці переміщення. Ти прийшов на позицію і вже не хочеш звідти мінятися, бо може прилетіти по дорозі. Всі це знають, тому відправляти людей було великою відповідальністю. Я часто заступав сам, щоб володіти обстановкою, прораховував маршрути, а вже потім відправляв туди людей, – пояснює прикордонник.
Вихід із Бахмута Богдан запам’ятав на все життя. Каже, врятував Nissan і прізвище. Воно у прикордонника промовисте – Отченаш. А в тій ситуації без молитви було не обійтися. Близько 23.00 позицію прикордонників почали штурмувати, почався обстріл.
– У такий пізній час було видно, як вдень. З ворожої сторони почали пропускати проблискові маячки, щоб їхня група розвідки працювала. Ми вскочили в ту машину і поїхали. По дорозі закінчився омивач, а йшов дощ, була страшна грязюка, болота по коліна. Лобове скло заляпало, нічого на ходу не видно було, я відкрив вікно, наполовину виліз з машини і так поливав з фляги скло кілометрів п’ять. Грязюки наївся, а що робити. Коли доїхали до асфальту – протерли фари моїм бушлатом і поїхали далі. А на ранок нам кажуть: «Катніть ще разочок у Бахмут забрати 2 машини треба». Забрали, куди діватися, – згадує з посмішкою Отченаш.
Наразі історія здається смішною, а тоді «Отче Наш» промовляв не у відповідь на «прізвище», а читав, як молитву. Адже вдома на прикордонника чекає двоє малят і треба «виростити своїх гномиків» – це все, про що мріє прикордонник Богдан Отченаш.
7Днів.Медіа. За матеріалами Донецького прикордонного загону
Читайте також: Рівненські вибухотехніки знешкодили нерозірвану частину “шахеда”
- Автомобілі на фронт передали медики Рівненщини
Два автомобілі Volkswagen Transporter T4 нашим Збройним Силам України передали працівники Рівненського обласного протипухлинного центру та Рівненська обласна дитяча лікарня. Вони допомагатимуть виконувати бойові завдання бійцям на передовій.