Орієнтовний час читання: 2 хвилини
На Рівненщині попрощалися із трьома захисниками України: Миколою Бобиком, Миколою Сеником і Андрієм Піскловим.
Жителі Костопільської громади провели в останню дорогу Миколу Бобика та Миколу Сеника.
Микола Бобик народився у Бронному. Закінчив Клеванське професійно-технічне училище. Згодом переїхав жити в Костопіль.
Працював у ТОВ «Українські Лісопильні» та на будівництві. 20 грудня 2022 року захисника мобілізували. Він був такелажником евакуаційного відділення військової частини А4667. Служив разом із своїм сином в одній бригаді. Серце 55-річного солдата зупинилося 16 липня у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. Мечникова.
«Він такий щирий і простий був. Чесний, справедливий, Добрий – аж занадто. Кому треба допомогти, то він перший. Серце мав відкрите. Всіх жалів. Його дуже любили і поважали побратими», – розповідає дружина Катерина.
Поховали Героя у селі Малинськ.
Микола Сеник народився у Костополі. Після закінчення школи навчався у Рівненському педагогічному інституті та у Києві.
Працював учителем фізики, математики та історії у Пеньківській гімназії та гімназії ім. Т.Г.Шевченка у Костополі. Згодом займатися підприємницькою діяльністю. На початку повномасштабного вторгнення Микола повернувся з-за кордону. У березні захисник пішов добровольцем боронити Україну, службу проходив у військовій частині А7014. Він був сержантом взводу, командиром відділення управління механізованого батальйону. 23 липня 59-річний Герой загинув внаслідок штурмових дій російської армії поблизу населеного пункту Невське Луганської області.
«Микола був гідною людиною, справжнім захисником. Коли почалась повномасштабна війна, він одразу повернувся додому і не пожалів свого життя, щоб захистити нас, щоб ми спокійно жили. Великий патріот своєї країни, який завжди відстоював її інтереси та прагнув, щоб ми жили у вільній Україні. Микола був надзвичайно добрим, відданим, відкритим…» – розповідає дружина Галина.
У Рівному попрощалися із Андрієм Піскловим.
Родина Андрія Пісклова переїхала в Рівне у березні минулого року. Через повномасштабне вторгнення рф вони вже вдруге змушені були змінити своє життя, залишивши рідний дім.
У Рівному Андрій відразу став на військовий облік і вже через десять днів пішов боронити рідну землю. За освітою він був помічником водія тепловоза. Добрий і щирий, був опорою та підтримкою для рідних.
«Про війну та всі події фронту він фактично нічого не говорив, але ніколи не нарікав на ті умови, які були. Жодного разу не казав: «Не можу» чи «Мені важко», – розповідає мама Героя Світлана. 8 липня старший солдат востаннє написав рідним. Згодом повідомили, що Андрій загинув внаслідок штурмових дій з боку противника біля Авдіївки Донецької області. Поховали захисника на кладовищі «Нове». Йому назавжди залишиться 29…
Співчуття рідним і близьким…
Читайте також: Окупанти заявили про масовану атаку безпілотників у Криму
- “Золотим хрестом” нагороджено військового з Рівненщини
Військовослужбовець із села Тихе Малолюбашанської громади у Рівненському районі, Юрій Дідух отримав нагороду Головнокомандувача Збройних Сил України Олександра Сирського “Золотий хрест” за вірність Українському народові, мужність та самовідданість, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України в умовах…