На другий день повномасштабного вторгнення, Андрій подзвонив своєму знайомому, який служив у рівненській теробороні. Маючи досвід служби в АТО, був готовий боронити свою малу батьківщину Сарненщину від загрози з біблорусі.
“Сьогодні мені очевидно, що ми б’ємося за своє життя. Не за територію, а за те, щоб вижити. Вони нас просто хочуть вбити, винищити”.
Андрій каже, що ще напередодні АТО передчував початок війни. Якось по телевізору побачив, як “зелені чоловічки” захоплювали аеродром в Криму, де він проходив строкову службу. Це стало для нього сигналом, що не можна бути осторонь. Одразу ж пішов у “військкомат”. Лише через кілька місяців після цього його викликали.
По розподілу потрапив у 80, тоді ще аеромобільну бригаду на посаду кулеметника.
“Брав участь у звільнені Лисичанська, воював біля села Нижнє, Світличне, Тошківка, Кримське. Втрати в нас були, все було. Потім – оборона теплоелектростанцій в місті Щастя. Вже тоді траплялися різні супротивники. Не тільки козачки та сепаратисти, а бувало, що й російські морпіхи та чеченці”, – пригадує військовослужбовець.
Саме тоді він отримав свій позивний “Кум”, яким його нині кличуть побратими в 104 бригаді, де зараз проходить службу.
“25 лютого, на другий день повномасштабного вторгнення, подзвонив своєму знайомому, який служив у рівненській теробороні. Сказав, що хочу до них, бо тоді ж ворог наступав з Білорусі й була загроза, що можуть піти й на Рівненщину. Треба було боронити свій дім, свою Сарненщину”, – розповідає Андрій.
Так чоловік став розвідником в 60 окремому батальйоні: “На початку дронів майже ні в кого й не було. Ми тоді самі скинулися з хлопцями по 300 доларів і десь в Чехії замовили Mavic 3. І почали потрохи вчитися з хлопцями ним літати”.
Потім були виїзди на бойові. Завданням “Кума” було виводити та заводити групи на позиції. Під час одного з виходів отримав поранення. Тоді ворог цілив по ньому з “Градів”: “Не пошкодували касети на одну людину. Ну не всю кастету, десь два по 15, по-моєму, вони тоді випустили”.
Це сталося в березні неподалік Табаївки на Харківщині
“Там було дуже небезпечне місце. Але я хлопців завів цілими й неушкодженими. Тоді ще одна людина від нас відбилась, я по нього пішов, знайшов в цих корчах, привів і вже після того мене поранило. Прилетіло в ногу. По рації доповів, що задачу виконав, сам 300, але буду виходити сам і зрештою вийшов”, – ділиться воїн.
Але, каже чоловік, зовсім не це поранення його сьогодні болить, а згадка про полеглих побратимів: “Не раз доводилося евакуйовувати мертвих. Найважче, коли ти вранці ще каву з ним п’єш, а ввечері несеш його тіло. Це добре, якщо є можливість винести, бо дуже важко, коли знаєш, де лежить, а забрати немає як. Всі ж хочуть додому: і мертві, і живі”.
Андрій впевнений, що на війні страх присутній завжди, незалежно від кількості бойових виходів. Він допомагає вижити. Єдине, що з часом змінюється – це рівень цього страху. А ще, додає воїн, з часом страх допомагає навчитися думати швидко, бо хто швидко думає, той і виживає.
Порівнюючи свій перший досвід в АТО і повномасштабну війну, “Кум” каже, що зараз для нього значно більший стимул тримати зброю в руках: “Сьогодні мені очевидно, що ми б’ємося за своє життя. Не за територію, а за те, щоб вижити. Вони нас просто хочуть вбити, винищити”.
Окрім того, він має ще іншу мотивацію не припиняти боротьбу: “По-перше, я присягу давав. Ти дав слово – і мусиш його стримати. По-друге, в мене є сім’я, в мене є двоє дітей, в мене є хрещеники, племінники. Діти – це найголовніше. Я не хочу, щоб вони на собі сповна відчули ту війну”.
Нині “Кум” несе службу у взводі безпілотних авіаційних комплексів.
Читайте також: Дві комунальні установи отримали нових-старих очільників
- На Рівненщині триває ліквідація наслідків негоди: проїзд забезпечено
На автодорогах державного значення Рівненської області наразі працюють 26 одиниць спецтехніки. Ситуація на основних шляхах залишається контрольованою, проїзд забезпечений. Ще 14 машин залучені до розчищення місцевих автошляхів. Анастасія ВозгречкоЖурналістка стрічки новин, працює з оперативною інформацією та висвітлює події Рівного й…
контент-менеджерка та журналістка редакції «Сім днів». Працює з соціальними темами, історіями громад, матеріалами про дітей і молодь, а також готує публікації для проєкту «Вулиці Героїв».
Від 2016 року працює контент-менеджеркою соціальних мереж редакції. Має досвід роботи рекламним менеджером у газетах «Вісті Рівненщини» та «Панорама». Долучається до підготовки новин, авторських матеріалів і контенту для онлайн-платформ.