У самому серці Рівного працює незвичний туристичний об’єкт — «Волинська криївка». За товстими цегляними стінами колишнього підвалу розгорнута експозиція, що відтворює побут і боротьбу Української Повстанської Армії. Тут — десятки зразків зброї, форма повстанців, унікальні фотографії, листівки, документи, а також артефакти, які збирали протягом року на антикварних ринках і аукціонах. Це місце зберігає живу памʼять про історію, яку намагалися знищити.
Кафе «Волинська криївка» розташована в центрі Рівного. Це один із привабливих туристичних об’єктів. Той, хто сюди потрапляє вперше, з подивом відзначає: круто!
Кафе стилізоване під криївку – товсті стіни підвального приміщення з цегли, на стінах і в нішах – сотні експонатів, які розповідають про визвольні змагання Української Повстанської Армії. Тут експонуються раритетні речі, які можна побачити хіба що в художніх і документальних фільмах про Велику Вітчизняну війну.
Музейна експозиція – це невмируща історія нашої боротьби. Історія Героїв.
Нашим гідом по «Волинській криївці» став Олег Кожушко.
«У 2015-му році бізнесмен Віталій Цупрук у цьому підвальному приміщенні вирішив створити музей, присвячений українським повстанцям, – говорить Олег Кожушко, історик за освітою. – Воно перебувало в занедбаному стані. Думали, як зробити такий антураж, щоб він нагадував реальну криївку. Були різні пропозиції. Дехто казав: давайте цегляні стіни зашиємо гіпсокартоном або поштукатуримо. Я наполягав: цього не можна робити, бо ми втратимо сам стиль криївки. Врешті-решт, зі мною погодилися.
Я вибив у стінах ніші, в яких згодом розмістив військову форму, зброю. Стелю теж стилізували під криївку.
Масивні столи закріпили не на звичайних дерев’яних ніжках, а на колишніх ящиках… з-під патронів.
До речі, сама двоповерхова будівля, де ми знаходимося, історична. Тут у минулому столітті було фотоательє знаменитого фотохудожника Гальперіна, функціонувала аптека.
Ремонтні роботи, пошук раритетних речей зайняли близько року».
Антикварні речі купляли на аукціонах
«Щомісяця в Києві проходить зібрання колекціонерів антикваріату. Ми його постійно відвідували, – продовжує мій співрозмовник. – Звідти привозили у «Волинську криївку» обмундирування повстанців, їхню зброю, рації, посуд тощо.
Загалом в УПА не було єдиної уніформи. Хоча траплялися випадки, коли окремі відділи створювали самошивні уніформи за одним зразком і відзнаки до них.
Повстанці використовували багато трофейної форми, зокрема німецької. Такий же одяг з того ж самого сукна шили і після війни в Німеччині. В цій країні ми придбали декілька екземплярів форми. Але на ній нашивки були інші. Тому в окремих місцях їх довелося перешивати, додавати шеврони, міняти ґудзики. За таким заняттям я провів десь півроку, всі пальці собі поколов голкою.
До речі, одну реконструкцію німецької форми ми купили в Києві – на неї Віталій Цупрук грошей не пошкодував.
Багато часу пішло на підготовку виставкових фотографій повстанців. Їх виготовляв з оригіналів. До цієї справи підключилася і моя донька. Пошук світлин був різний – на аукціонах, в інтернеті, у книзі В. Ігнатова «Агентура НКВС-МДБ проти ОУН-УПА». До речі, ця книга детально розповідає про звірства радянських каральних органів на території Західної України. Про те, як енкаведисти перевдягалися у форму народних месників, як палили села, вбивали мирних людей, кидали їх у колодязі… Книгу радянська влада вилучила з публічного простору, але вона є в електронному варіанті.
Між іншим, знайшов багато фотографій з мітками у вигляді чорних хрестиків. Це означало, що каральні органи цих повстанців розстріляли.
Не просто було знайти старі дерев’яні рамки до цих світлин, бо сучасні не підходять. Їх вдалося розшукати в селах колишнього Гощанського району.
До створення музею долучилося багато моїх друзів, які зараз воюють на фронті.
У «Волинській криївці» представлено багато копій документів, але є і оригінали, зокрема це роботи головного художника УПА Ніла Хасевича.
Воювали трофейною зброєю
Для мобільних партизанських загонів і акцій, які вони проводили, найкращою була компактна автоматична зброя, але її мали далеко не всі. Переважно використовували озброєння, що захоплювали в бою. Найпоширенішими видами озброєння в УПА були: гвинтівки та карабіни (системи Мосіна зразка 1891/1938 р. та самозарядна гвинтівка СВТ-40; німецькі системи Маузера та самозарядна гвинтівка G-43(W) конструкції Вальтера); пістолети-кулемети (радянські ППД 34/40, ППШ-41, ППС-43, німецькі МР-35 конструкції Бергмана та МР-40; угорський 39М, 43М); ручні кулемети (російський ДП-27 системи Дехтярьова, німецький MG-34); револьвери та пістолети (російський револьвер системи Наган зразка 1895/30 та пістолет ТТ зразка 1930/33 р.; німецькі Р-626 системи Браунінга, Р-38 системи Вальтера, Р-8 системи «Парабелум»); ручні гранати (російська РГ-42, Ф-1; німецька М-24 та М-39) та інші.
Чимало зразків цієї зброї можна побачити у «Волинській криївці».
Правда вилізла зовсім інша
У багатьох сім’ях у Західній Україні чоловіки воювали в повстанській армії. Багато з них загинули, були закатовані. Ось мій дід, каже Олег Кожушко, все життя думав, що його батьків вбили бійці ОУН-УПА. Але правда вилізла зовсім інша – згодом люди розповіли, що злочин скоїв емгебіст, який потім був поставлений на службу в с. Глинки дільничним. Очевидно, з метою виявлення проукраїнських активістів.
По батьковій лінії пропали безвісти двоє родичів. Вони воювали в УПА. І це мене ще більше підштовхнуло до вивчення сторінок визвольної боротьби.
Можливо, не всі знають, що організація українських націоналістів діяла не тільки в Західній Україні. Вона перебувала в підпіллі ій на Луганщині. Її очолював тернополянин Йосип Демчук на псевдо «Луговий». Коли радянські каральні органи його арештували, то півроку катували. Але він не видав своїх товаришів по зброї.
Розповідь про цього мужнього месника, його портрет ми розмістили в нашій криївці.
Мені дуже подобається вислів французького державного і військового діяча Шарля де Голля: «Якби в мене була така армія, як УПА, німецький чобіт ніколи не топтав би землю Франції».
З крісом у руках борони свою державу…
Серед багатьох документів увагу привертає присяга вояка Української Повстанської Армії. У ній, зокрема, говориться:
«Я, воїн Української Повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров’ю усіх Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського:
Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крові, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над ворогами України».
Листівка «Будь Українцем!» нас переносить у далекий 1942 рік. Але вона співзвучна і з нашим сьогоденням: «Ставай до лав українського війська та з крісом в руках борони свою державу від поневолювачів, які мордують наш народ здійснюючи свої чорні плани по захопленні всього світу.
Відвойовуй Українську Незалежну Державу для себе та своїх
дітей!».
«Ви зберігаєте історію, яку хотіли знищити «совєти»
«Нам у «Волинській криївці» дуже сподобалося, – говорить гість із Києва пан Олег. – Тут ви зберігаєте історію, яку хотіли знищити «совєти». Це історія нашої боротьби, яку ведемо і зараз».
«Хотілося б, щоб до нас приходило більше відвідувачів, – констатує Олег Кожушко. – Бо коли декого з місцевих жителів питаєш, чи чули вони щось про криївку, то відповідають: «Так, чули, знаходиться у …Львові!».
А втім, криївка у Львові більше нагадує вертеп, у Рівному вона наповнена сотнями безцінних експонатів. Ми відкриваємо всім секрети повстанців».
Василь ЗАКРЕВСЬКИЙ