У бригаді його знають як людину, яка повертає сили тоді, коли виснаження здається непереборним. Олексій із позивним «Док» працює на передовій так само, як у мирному житті – руками, які лікують біль і повертають рух. Його шлях почався задовго до війни, але саме зараз набув нового сенсу.
У кожній бригаді є люди, без яких війна була б значно тяжчою, – тихі фахівці, що повертають іншим здатність рухатися й спати, стояти й іти далі. В історії Олексія з позивним «Док» це особливо відчутно.
Шлях, який почався в дитинстві
У мирному житті він створив у Рівному школу масажу та центр реабілітації, а під час повномасштабного вторгнення ті самі руки стали частиною медроти 104-ї окремої бригади Сил ТрО «Горинь». Тут його вміння – не просто масаж. Це щоденна підтримка бійців, яким потрібно зняти біль, повернути силу й віру, що тіло витримає ще один день війни.
Олексій згадує, що шлях до професії почався ще в дитинстві. Він бачив, як батько допомагає людям відновлюватися після травм, і теж захотів уміти таке. Закінчив університет, став фізичним реабілітологом та фізичним терапевтом, відкрив власний центр і школу.
«Працюю вже 23 роки. Це покликання. Я бачу людину – і розумію, що й де болить. Це моя робота і моя повага до людей», – каже він.
Робота на передовій і нова роль у бригаді
Рік тому добровільно прийшов до 104-ї бригади й майже одразу опинився на Куп’янському напрямку. Між виходами на позиції допомагав побратимам – робив масажі просто в польових умовах. Коли йому прислали масажний стіл, робота стала постійною. Про це дізнався командир батальйону – і «Дока» перевели у медпункт.
Найчастіше до нього приходять зі спазмами та болями у спині, протрузіями, грижами, перенавантаженням, онімінням кінцівок, наслідками поранень. Але в окопній медицині фізична реабілітація рідко обмежується технікою. Тут треба слухати, підтримувати, інколи – повертати людину з психологічної виснаженості.
«Є хлопці, які настільки втомлені, що не бачать шляху вперед. Я пояснюю на прикладах: було гірше – і люди вставали. Тільки віра рухає вперед. Без неї – нічого не буде», – говорить він.
Мотивація, донька і плани після Перемоги
Його головна мотивація – донечка. Саме заради неї він служить. «Вона знає, де я, знає, що тато допомагає людям. Чула шахеди, але не бачила найстрашнішого. Завжди каже: “Тату, повертайся після Перемоги”».
Про майбутнє Олексій говорить твердо. До війни він і товариш планували відкрити кілька сучасних реабілітаційних центрів для військових. І впевнений: після Перемоги ці плани стануть реальністю. Це буде продовженням його роботи – лікувати біль і повертати людям рух. І, врешті, силу жити далі.
Сашко БУГАЄНКО
Журналістка та медіаменеджерка з багаторічним досвідом роботи у регіональних медіа. Працює з темами соціальної політики, життя громад, комунальних рішень та створює матеріали про сучасні історії Захисників України. З 2023 року — директорка редакції газети «Сім днів» і головна редакторка сайту 7dniv.rv.ua.
У різні роки працювала редакторкою сайту, головним бухгалтером, заступницею головного редактора та управлінською ланкою видань «Сім днів» і «Літопис Заходу». Має досвід реалізації медійних та суспільно важливих проєктів у співпраці з українськими та міжнародними партнерами.