Платформа пам’яті Меморіал прагне зібрати імена та історію життя усіх захисників та захисниць України та кожну цивільну жертву війни Росії проти України, які загинули на війні
Жодне ім’я не може бути забутим, кожен загиблий – це втрата не лише для його рідних, але й для всієї України, для кожного з нас. За кожною цифрою статистики стоять реальні люди: з своїми перемогами і труднощами, планами і слабкостями, з десятками рідних і близьких, в серці яких назавжди залишиться біль.
Розповідаємо, чим жили та про що мріяли троє жінок-військових, які загинули під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Інна Дерусова
Інна стала першою жінкою, яка отримала звання Героя України посмертно. Сержантка була бойовим медиком 15-го Окремого мотопіхотного батальйону «Суми» 58-ї бригади. Інна Дерусова народилася у місті Кривий Ріг, закінчила Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Жінка прийшла до ЗСУ ще у 2015 році, служила у 58-мій Окремій мотопіхотній бригаді імені Івана Виговського. Разом зі побратимами виконувала завдання у Золотому, Горіховому, Верхньоторецькому, Авдіївці, Кримському, Торецькому та Пісках. Дерусова працювала з медиками, які приходили на війну з цивільного життя. За словами побратимів, вона за 2 тижні робила з них справжніх бойових медиків, готових до виконання завдань на передовій.
24 лютого 2022 року Інна поверталася з відпустки на місце служби. Однак затрималася на два дні в Охтирці на Сумщині. Через масовані удари окупантів по мирному місту, яке захищали підрозділи оперативного командування «Північ», було багато поранених, і жінка була з ними. Ризикуючи життям, бойовий медик врятувала понад 10 військовослужбовців. 26 лютого, вчергове надаючи допомогу пораненому під вогнем, сержант Дерусова загинула.
Президент України присвоїв жінці звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
«Інна Дерусова – перша жінка Герой України, якій це звання присвоєно посмертно», – сказав Зеленський.
У Героїні залишилися син, який боронить Україну у складі її ж бригади, та брат, який служить у ТРО Кривого Рогу.
Юлія Зубченко
Бойовий медик полку «Азов» Юлія Зубченко, позивний Сирена, загинула на заводі «Азовсталь» під час авіаудару. Дівчині було 27 років. Юлія народилася у місті Світловодськ Кіровоградської області. Після 9 класів місцевої школи рішуче обрала для себе майбутній фах медика. Дівчина закінчила Кременчуцький медичний коледж та отримала спеціальність фельдшерки. Згодом здобула фах провізора у Харківському національному фармацевтичному університеті. Була дуже життєрадісною, турботливою та товариською. Любила музику та гарно співала. У 2020 році прийняла рішення йти на службу. Вона приєдналася до лав Окремого загону спецпризначення «Азов» Національної гвардії України. Їй дуже подобалося служити та рятувати людей.
Після повномасштабного вторгнення Сирена була в Маріуполі, допомагала пораненим. Хоча мама просила не їхати туди взагалі, а виїхати за кордон. Дівчина ображалася і відповідала, що це її вибір, про який не шкодує. Вона ніколи не скаржилася ні на що. Серед побратимів у Юлії був хлопець. Він освідчився дівчині. Юлія вдягла обручку, а незабаром стало відомо, що її коханий безвісти зник.
Їх «польовий шпиталь» переїхав на «Азовсталь» останнім. Сирена не могла кинути своїх підопічних. У той період вона писала мамі: «Припини, ти у мене сильна, навіть у мене немає страху. Вірте, що я повернуся обов’язково». 7 травня сказала, що 9-го буде страшний день, адже очікувалися обстріли з боку окупантів. А вже наступного дня її не стало. Побратими Юлії розкопали завали і переконалися – там живих не залишилося. Усе вигоріло вщент. Місцеперебування тіла дівчини досі невідоме. Її коханий також загинув.
Солдата Зубченко посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Сильна до останнього. Ніколи не скаржилася, як їй складно чи страшно», – зазначила мама Людмила.
Рідним дуже важко від того, що вони не можуть поховати Юлю. У Юлії, крім батьків, залишився 7-річний синочок Артем. Хлопчик цього року пішов у перший клас.
Таліта до Валле
39-річна бразильська модель та військовослужбовиця Іноземного легіону ЗСУ Таліта до Валле загинула 30 червня 2022 року у Харкові. Коли вона була в укритті, туди влучила російська ракета. Жінка задихнулася під час пожежі. Таліта народилася у Бразилії. З дитинства хотіла бути моделлю. Коли дівчині було 18, вона знімалася для журналів та телебачення, з дитинства грала в театрі. Згодом вирішила здобути юридичну освіту, була також зоозахисницею та активісткою.
Пізніше поїхала до Іраку, де хотіла працювати у комісії з прав мігрантів і біженців. Однак пройшла снайперську підготовку та воювала проти ІДІЛ. Потім Таліта брала участь у гуманітарних місіях. Коли почалося повномасштабне вторгнення російських військ до України 2022 року, Таліта вирішила стати до лав ЗСУ у якості бойового медика.
«Моя сестра завжди була миролюбною. Зброя – це частина контексту, війни, але вона рятувала життя, вона рятувала тварин. Вона ніколи не закликала молодь до зброї. Вона була мирною людиною», – розповів брат загиблої Тео Родріго Вієйр журналістам.
Братові Таліта сказала, що їде до Польщі працювати рятувальницею, допомогти українцям, які виїхали. Але незабаром поїхала в зону бойових дій в Україну та приєдналася до Іноземного легіону Сил територіальної оборони ЗСУ. Згодом вирушила на Харківщину. Однак за три тижні жінка загинула. За словами Тео, в день загибелі Таліта побігла в укриття. Там спалахнула пожежа і бункер обвалився разом з нею всередині. Її друг кинувся, щоб врятувати Таліту в проміжку між бомбардуваннями, але теж загинув. Померла від асфіксії, уламки в неї не влучили. Разом з нею того дня загинув її земляк і побратим Дуглас Буріго, який спустився у сховище за нею.
У Таліти залишилися батьки і брат.
Наталія СОЛОВЙОВА