Платформа пам’яті «Меморіал» прагне зібрати імена та історії життів усіх Захисників та Захисниць України та кожну цивільну жертву війни Росії проти України. Жодне ім’я не може бути забутим, кожен загиблий – це втрата не лише для його рідних, а й для всієї України, для кожного з нас.
За кожною цифрою статистики або історією воїнів стоять реальні люди: зі своїми перемогами і труднощами, планами і слабкостями, з десятками рідних і близьких, в серці яких назавжди залишиться біль.
Розповідаємо про воїнів-батьків та їхніх синів, які разом віддали життя за нашу свободу.
Олег Хомюк і Микита Хомюк
Солдат Олег Хомюк, позивний «Хома», загинув 2 березня 2023 року на Донеччині під час виконання бойового завдання. Разом із сином Микитою перебували на спостережному пункті біля дороги із Бахмута до Слов’янська. Вночі російські війська почали обстріл позицій українських захисників. Танковий снаряд влучив у бліндаж. Батько із сином загинули. Олегові був 51 рік, а Микиті – 25.
Олег Хомюк народився в Києві. Після закінчення школи отримав професію плиточника. Працював за спеціальністю. Швидко став затребуваним фахівцем. Вільний час любив проводити з родиною. Разом із дружиною виховував трьох дітей: Микиту, Максима та Анастасію. Коли сини підросли, почав працювати разом із ними.
Микита був старшим сином Олега. Після школи він вивчився на автослюсаря. Працював на СТО. У вільний час любив відпочивати на природі й подорожувати. Незадовго до повномасштабного вторгнення залишив роботу й удвох із батьком працював на будівництві. Разом вони думали про власний бізнес. Але почалася велика війна.
З початком повномасштабного вторгнення Олег із Микитою вирішили захищати рідну країну. Стали бійцями 241-ої бригади Територіальної оборони. Служили у 206-му батальйоні.
«На службі Олег завжди був розмірений і спокійний. Ніколи не бачив його знервованим, схвильованим чи переляканим. Він завжди знав, що має робити. Не жалівся ніколи. У 1990-1992 роках він проходив строкову службу на Тихоокеанському флоті. Коли Україна здобула незалежність, він був далеко. Але присилав листи і малював на конвертах тризуби», – розповів Юрій Самсон, брат Олега Хомюка.
«Микита мав позивний «Турист», бо любив подорожувати. Він був одним із наймолодших бійців. Та його майже відразу зробили відповідальним за озброєння. У критичних ситуаціях видно, хто на що здатен. Він був, як і батько, педантичний, спокійний, флегматичний, але зібраний і чіткий», – додав Юрій Самсон про свого племінника.
Батько із сином спочатку тримали оборону на Київщині. Після звільнення столичного регіону їх відправили на Миколаївщину. Згодом чоловіки захищали Харківщину. Останні місяці воювали на Донеччині. Там Олег і Микита прийняли свій останній бій.
«Тієї ночі по них прицільно працював танк. Вони по рації просили підмогу – задіяти артилерію, щоб прибрати його. Але їм не встигли чи не змогли допомогти. По руйнуваннях так виглядало, що це було влучання танкового снаряда у бліндаж. Олег накрив собою Микиту, щоб захистити від уламків. Але це було пряме влучання і шансів у них не було», – сказав Юрій Самсон.
Олега разом із старшим сином поховали на Алеї Героїв на Лісовому кладовищі в Києві. У нього залишилися мати, дружина, син, донька і брат.
Софія ТКАЧУК