На війні, де постріли стають щоденним звуком, навіть мить тиші – як ковток свіжого повітря. А якщо ця тиша наповнена гудінням бджіл і ароматом меду – це вже не просто спокій, а справжнє життя. У стрілецькому батальйоні під Бахмутом саме так і є: на подвір’ї медичного пункту, всього за кілька кілометрів від передової, – справжня пасіка.
Про це повідомляє “АрміяІнформ”.
Медичний пункт, що став «медовим»
Цей батальйон сформований із мобілізованих військових, серед яких – і майор Володимир Головащенко, колишній стоматолог. Його колектив працює злагоджено, ефективно, а ще – несподівано творчо.
– Вони навіть у наших спартанських умовах змогли розвести пасіку, – з захопленням говорить підполковник Валерій Ткачук. – Пригощали мене медом – смачнішого я в житті не куштував.
Військові жартують: медичний пункт став ще й «медовим».
Вулики з ящиків з-під набоїв
Автор цього дива – Сергій, санітар-радіотелеграфіст, який до війни жив у селі на Чернігівщині й займався бджолярством. Його життя – мозаїка із морської піхоти, кулінарного училища й мирного побуту, зруйнованого в ніч на 24 лютого.
– Своїх бджіл віддав сусідові, але руки пам’ятають, – каже Сергій. Тепер на імпровізованій пасіці в нього 12 вуликів – близько 600 тисяч бджіл.
Вони прилетіли сюди самі – «безпритульні» рої, що втратили домівки на покинутих пасіках Донеччини. Сергій поставив «пастки» з-під набоїв – і бджоли охоче заселили нове житло.
– Тут поряд соняшники, будяк, конюшина – бджоли літають із задоволенням, навіть за лінію фронту. Беруть мед… „у них“.
Війна, мед і надія
Сергій – не єдиний, кого зацікавив бджолиний світ.
– Ось Ігор цікавиться, – усміхається він. – Каже: мабуть, і в мене будуть бджоли.
Сьогодні пасіка не лише дає мед – близько 10 літрів уже роздали по підрозділах, – вона дає надію. І після перемоги Сергій планує повернутися до мирного бджолярського життя.
– Як собак чи кішок забирають, коли звикають – так і я. Якщо буде можливість – бджоли поїдуть зі мною. Але кілька вуликів доведеться залишити… бджолу шкода.
Це не просто історія про мед. Це – історія про силу духу, про те, як у найтемніші часи знаходиться місце для світла. І навіть на «нулі» гуде життя – крильцями маленьких трудівниць, які не бояться ні обстрілів, ні ліній фронту.
Читайте також: У Рівному покажуть виставу про поета-воїна Максима Кривцова: “Поет із позивним ‘Далі’”