Завтра, 26 лютого у Рівному, проведуть в останню земну дорогу воїнів-захисників Олексія Осадчого та Едуарда Гринька.
Олексій Осадчий народився 6 грудня 1977 року у Рівному. Закінчив 11 школу, а за тим у НУВГП здобув фах “інженера-будівельника”.
Олексій довгий час працював проєктантом у Рівненській філії Науково-проєктного інституту хімічних технологій “Хімтехнологія”. Це був філіал Сєвєродонецького проєктного інституту. Коли почалися активні воєнні дії, його закрили. За тим Олексій працював інженером у виробничому відділі на підприємстві “Здолбунівкомуненергія”.
Надзвичайно добрий, спокійний, стриманий Олексій завжди знаходив спільну мову з оточуючими. Його дуже любили колеги, адже він був дуже врівноваженим та відповідальним.
У серпні 2023 року Олексій добровольцем долучився до лав Збройних сил України.
Замкнутий та мовчазний Олексій мало говорив про службу. Він виконував свої обов’язки, завжди точно, спокійно та відповідально. Його поважали побратими та керівництво.
Два місяці тому Олексій приїхав додому на поховання батька. Це був останній раз, коли мама бачила сина…. 20 лютого 2024 року 46-річний солдат Олексій Осадчий помер у медичному пункті на Донеччині…
Едуард Гринько народився 26 жовтня 2002 року у місті Селидове на Донеччині. Навчався спершу у школі села Зоряне, а потім у школі міста Гірник. У Селидівському професійному ліцеї здобув фах електрогазозварювальника.
“Коли почалися воєнні дії на Донеччині, син був іще маленьким. Але вже тоді малював танки, зброю, хотів стати військовим. А у 18 років підписав контракт зі Збройними силами України” – розповідає мама Героя Раїса.
Початок повномасштабного вторгнення застав Едуарда вдома у відпустці. Мама пригадує, що з першого дзвінка син покинув усе і відразу вирушив у частину. Відтоді був на найгарячіших позиціях.
Мама та брат Едуарда через військові дії вимушені були покинути рідне місто. Спершу переїхали до столиці, а рік тому – у Рівне.
“Едуард мало розповідав про події навколо, лише раз про те, що машина підірвалася. Але ні про свою контузію, нічого іншого не говорив. Він сам був потаємний, все тримав у собі… А ще не хотів мене нервувати, тому говорив мало. Він завжди був тихим, не конфліктним, але якщо справа стосувалася його сім’ї – був готовий на все” – продовжує Раїса.
З 5 червня 2023 року 20-річний старший солдат Едуард Гринько вважався зниклим безвісти.
“Я зверталася у всі можливі інстанції, щоб знайти сина, але у вересні мені сказали, що шансів вижити у нього не було. І лише зараз за усіма документами він загинув іще 5 червня 2023 року на Харківщині… Хоча моє материнське серце досі не може в це повірити” – каже пані Раїса.
Прощання із Героями відбудеться завтра, 26 лютого, о 10:00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають їх на Алеї Героїв на кладовищі Нове…
Джерело: Рівненська міська рада
Читайте також: На Рівненщині попрощалися з чотирма захисниками